Кулінарний рецепт на твоє життя

Роздуми над Словом Божим на вівторок Х звичайного тижня, рік ІІ

Мт 5, 13-16

У побуті часто можемо почути «недосіл на столі, пересіл на голові»… З власного досвіду знаємо, що сіль є незамінним продуктом в кулінарії, та достатньо лише невеликої її кількості, щоби додати особливого смаку всім стравам.

«Ви — сіль землі…»

Але чому Ісус, саме вказує, що МИ — СІЛЬ землі? Чому порівнює апостолів — а з ними і кожного з нас — саме до солі: адже ми знаємо її пряме призначення? Виходить, що ми маємо «додати смаку» оточенню, де перебуваємо, родині і світові в цілому.

Якщо звернутись до Старого Завіту, то прослідкуємо, що сіль мала особливе значення: жодне жертвоприношення не обходилось без солі (пор. Лев 2, 13). «Посолена» жертва не лише охороняла людину перед Богом, але й єднала її з Ним.

Отже з цього ми бачимо, що місія, котру Ісус доручає кожному з нас сьогодні: оберігати світ від повного розладу, стримувати від гріха та єднати з Богом. Але яким чином я можу це зробити? Як можу «додати смаку» світові? І чим може бути сіль в моєму житті? Пряму відповідь отримаємо, коли поглянемо на наступні рядки зі святого Письма: «Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою» (Мк 9, 50б). Тобто сила солі полягає в любові до братів, яка є виконанням Закону (пор. Рим 13, 8), а отже — Слова Божого. Слово Боже засолює твоє життя, воно пояснює тобі його, надає смак кожній хвилині — як радісній, так і сумній — навчає любити братів.

«Якщо сіль опрісніє…» — втратить силу. Цей вираз з грецької мови дослівно можна перекласти як «стати безглуздим, чинити безрозсудно, зводити з розуму, осоромлювати». Таким чином, втрачаючи солоність в своєму житті, я стаю безумним, посоромленим. Чому? Бо втрачаю приналежність до Бога, втрачаю Його благодать, Його благословення на моє життя. Намагаючись власними зусиллями приготувати «страву свого життя», не дотримуючись порад «кулінарного експерта», можу втратити все. Дуже влучно про таку життєву поставу говорить пророк Єремія: «Кожен стоїть спантеличений, не може збагнути, і кожен ливар свого кумиру соромиться, бо лиш неправда те, що він вилив, і нема в ньому духу» (Єр 51, 17). Той, хто шукає свого знання, а не черпає його з Божого Слова, стає безумним. Його життя опрісніє.

Проголошуючи, що ти — «світло світу», Ісус закликає тебе бути блиском, вогнем, очима цього світу. Втративши зір, досить важко перейти дорогу… Тоді для цього знадобиться тростина або хтось інший, хто перепровадить тебе на другий бік. Дозволяючи Ісусові, Його Слову діяти в твоєму серці, в твоєму житті, ти значно полегшуєш свій перехід через темряву цього життя. «Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла» (Рим 13, 12).

Ведучи далі, Ісус дає останній інгредієнт до твого життя — «свічник». Свічник — це місце в усіх на виду, найбільш відкрите. Це може бути моя життєва постава готовності слідувати Божому Слову, готовності до випробувань. «Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує» (Прит 20, 27).

Отже, підсумовуючи всі інгредієнти, маємо простий рецепт:

1. Сіль — Слово Боже, що проникає в глибини мого серця;
2. Світло — новий зір, нове бачення мого життя, нова історія;
3. Свічник — рішучість, готовність протистояти гріху.