Церква

Чи є Церква «гальмом» наукового прогресу?

Czytać po polsku

14 Травня 2015, 06:49 24036 Ігор Богомолов
Ігор Богомолов

Церква ніколи не заперечувала позитивного значення прогресу науки, але, в той же час як ніхто інший наполягала на відповідальності вчених за те, як можуть використовуватись результати їхніх розробок

Тепер, у ХХІ столітті, ні для кого не новина, що багато наукових досягнень принесли людям зла аж ніяк не менше, а іноді і більше, ніж добра. Але від багатьох людей, особливо старшого покоління, можна почути, що Церква свідомо гальмувала поступ науки, або, принаймні, тримала його на короткому мотузку.

Чому люди так думають?

Звідки в цих людей з’явилась така думка? Відповісти на це питання не важко: адже ті, хто формував їхню свідомість в дитинстві, юності і молодості (радянська школа, піонерська організація, комсомол, атеїстична пропаганда) цілком авторитетно стверджували, що науковий прогрес рано чи пізно привів би людину до пізнання правди про те, що Бога  немає і тоді церковники втратять свій дармовий хліб. Слово «Бог», звичайно, писалось з малої літери. І щоб це підтвердити, розповідали про засудження інквізицією двох вчених доби Відродження, які стверджували, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки: Джордано Бруно і Галілео Галілея.  Ті, хто вчились в радянській школі, пам’ятають це з уроків історії середніх віків: вона викладалась в 6-ому класі. Хлопчики і дівчатка 12-13-річного віку, які це слухали, навряд чи прагнули пізнати більше, ніж почули. Більшість із них нетерпляче чекали, коли нарешті закінчаться уроки, щоб повернутися до своїх звичайних, дозволених чи недозволених дорослими розваг. А для оцінки досить було повторити те, що каже вчитель. І тому питання про те, що можливо Бруно і Галілей були засуджені не за свої наукові погляди, а за щось інше, ні в кого не виникало. Як і не виникало питання, чому за ті ж самі геліоцентричні погляди (тобто – що Сонце, а не Земля знаходиться в центрі) не було засуджено того, хто їх вперше висловив – Миколу Коперника. Про нього теж говорили на уроках історії в 6-ому класі, називаючи «прогресивним вченим». При цьому, звичайно ж, не згадувалось, що він був каноніком католицької дієцезії. Той, хто вірить в Бога, а тим служить Церкві, «прогресивним вченим» бути не міг. Ставши дорослими, більшість колишніх учнів вже ніколи не повертались до того, про що чули на шкільних уроках історії. Факти, цифри і дати забувались, але незмінним залишався стереотип: з одного боку — вільна думка, наука, прогрес, світло, з іншого — жорстокість, морок, темрява, заборона вільно думати, католицькі забобони.

 

" Засудити за наукові погляди Джордано Бруно було неможливо – їх у нього просто не було

Ми ж не полінуємось повернутись і спробуємо з’ясувати ким були Джордано Бруно і Галілео Галілей. З’ясуймо також за  що їх було засуджено. А з’ясувавши – побачимо несподівані речі.

Копернік

За що було засуджено Джордано Бруно?

Засудити за наукові погляди його було неможливо – їх у нього просто не було. Зрікшися священства, Бруно заперечував не тільки вчення Церкви, але й усі основи сучасного йому суспільства і всі уявлення про навколишній світ. Він заперечував дівоцтво Богородиці, відкидав вчення про вічну кару, критикував католицьке вчення про стосунки чоловіка і жінки і навіть стверджував, що Закон Мойсея – Десять Заповідей – що лежать в основі моральності не тільки християнського, а й усього цивілізованого світу, … не походить від Бога. Звичайно, те як обійшлась із ним інквізиція, приговоривши до спалення, з позицій сьогоднішнього дня, вважається жорстоким. Але жорстоким було і загальнокримінальне законодавство тих часів, а спалення на вогнищі було загальноприйнятим способом страти. До того ж, інквізиція давала йому достатньо часу, щоб розкаятись і відректись від своїх єретичних поглядів. Оцінюючи події тієї чи іншої епохи, треба застосовувати не сьогоднішнє, а тодішнє мірило оцінки вартостей. Заперечення істинності християнського вчення, на якому ґрунтувалось тодішнє суспільство, сприймались католиками – сучасниками Бруно (і не могли сприйматись інакше), як спроба підірвати основу цього суспільства, а відтак – спрямованими проти них самих. Так, приблизно, як сьогодні сприймали би ми, виховані на принципах демократії і шанування прав і свобод людини, спроби розповсюджувати расистські, шовіністичні або інші людиноненависницькі теорії. Тому з їхньої точки зору в нього було більш ніж досить гідних суворої кари провин і без твердження про Сонце як центр Всесвіту, яке він і не намагався науково обгрунтувати. Свої «аргументи» він запозичив з давньоєгипетської магії, центральне місце в якій займав культ божества Сонця – Ра. І з цього наочно видно, що не був він ніяким «науковцем» і «мислителем», а звичайним єретиком-відступником, свідомість якого була перенасичена магією, осудженим (навіть, якщо і погодитися, що занадто жорстоко) за спроби розповсюджувати свої єретичні погляди, але ніяк не за неіснуючі «наукові».  В шати «передового вченого», «вільного мислителя» і «незалежного філософа» його вдягнули ті, кому було потрібне «історичне» обґрунтування звинувачення Католицької Церкви у гальмуванні наукового процесу і безжальній жорстокості до інакодумців.

Справа Галілея та увага Церкви до наукових припущень

Галілей, на відміну від Бруно, дійсно був науковцем. І винесений йому «жорстокий» вирок, що полягав на домашньому арешті у власному маєтку з обов’язком читати сім Псалмів у тиждень, є доказом не жорстокості, а гуманності церковного трибуналу. А ставлення Католицької Церкви до його наукових поглядів дає підстави вважати її не «гальмом», а, скоріше, рушієм поступу науки. Справа в тому, що геліоцентричну модель Всесвіту в ті часи не приймав ніхто з тодішніх наукових авторитетів. На тих, хто стверджував би, що Земля обертається навколо Сонця, дивились би так само, як тепер, наприклад, дивились би на тих, хто стверджував би, що Земля – не куля, а пласке коло. Автор такого «відкриття» не почув би у відповідь нічого, крім поради обстежитись в психіатричній лікарні. Вчені доби Відродження, які як в колишньому СРСР, так і на Заході завжди вважались «передовими» і «прогресивними», такі, як Картезій і Френсіс Бекон, рішуче відкидали будь-які геліоцентричні твердження. Бекон навіть гостро критикував Галілея в своїй фундаментальній науковій праці «Новий органон». Картезій про Землю, яка обертається навколо Сонця, не хотів слухати взагалі. Але і той, й інший – «передові» науковці, і «гальмування» розвитку науки їм ніхто не закидає.

" Вирок Галілео Галілею полягав на домашньому арешті у власному маєтку з обов’язком читати сім Псалмів у тиждень

А Католицька Церква, на відміну від них, не відвернулась від тверджень Галілея, керуючись аргументом гоголівського вченого сусіда: «Цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи». Папа Урбан VIII уважно поставився до всього, про що говорив науковець і, віддаючи йому належне, навіть написав вірш на його честь. Єдине, чого вимагала Церква — говорити про Землю, яка обертається навколо Сонця, як про гіпотезу, а не як про доведений факт, і чекала, що престарілий астроном цей факт аргументовано доведе. На жаль – не дочекалась. Довести свої погляди вчений не зміг, а замість того допустив образливі вислови на адресу Папи. Це в нинішні часи католики, почувши щось подібне, здебільшого зітхають перед телевізором про толерантність і свободу слова, з якими треба рахуватися. В ті ж часи образи Спадкоємця Святого Престолу не пробачались.

Цікаво, що «жорстоке покарання» на минуло для Галілея без наслідку. Після завершення терміну домашнього арешту він добровільно продовжував молитися Псалмами і закінчив своє життя в єдності з Богом і Церквою.  

Католицькі монахи і священики – рушійна сила розвитку науки?

Історичною наукою позитивне значення Відродження визначалось тим, що в цей час людство повернулось до надбань античної культури, зокрема давньогрецької, які, начебто, були більш «прогресивними» і гуманними, у порівнянні із цінностями «темного» Середньовіччя, що ґрунтувались на християнському вченні. Але чомусь – чи через незнання, чи через небажання – ніколи не говорилось про те, що в язичницькій Греції, де Земля вважалась одним з «божеств», не можна було її чіпати заради наукових досліджень, і тільки християнство, поваливши язичницьких «богів», зробило можливим розвиток ряду наук, зокрема — геології. Мабуть, з тих самих причин  майже ніколи не говорилось про тих, завдяки кому античні надбання до нас дійшли: про католицьких монахів-бенедиктинців, котрі довгими ночами переписували (принтерів, сканерів і ксероксів тоді не було) твори Аристотеля і Платона, Гомера і Цицерона та інших давньогрецьких і давньоримських мислителів і літераторів. Як би не їх жертовна праця, ці скарби людської думки залишились би нам невідомими. Нечасто можна почути і про те, що монастирі — не тільки католицькі — впродовж довгого часу були чи не єдиними науковими і культурно-просвітницькими осередками тогочасного суспільства. Про це красномовно свідчить той факт, що  саме католицькими чернечими орденами були засновані перші в світі університети – Болонський, Оксфордський і Тулузький. І, мабуть, мало кому відомо, що назва заснованого у 1257р. всесвітньовідомого Паризького університету Сорбона, походить від прізвища її засновника — ним був священик, духівник французького короля Габерот де Сорбон. Церквою були створені також і перші вищі медичні і сільськогосподарські школи.

Багато церковних діячів прославили свої імена науковими відкриттями і технічними винаходами. Перші окуляри, без яких багато хто нині не міг би ні нормально жити, ні працювати, наприкінці ХІІІ століття винайшов чернець з італійського міста Піза Аллісандро Спіну. А це стало можливим завдяки тому, що збільшувальні лінзи винайшов вчений-францисканець Роджер Бекон — один із найвідоміших тоді природознавців, автор трактату про нікчемність магії у порівнянні з науковими методами досліджень, що ґрунтуються на експерименті та математичному розрахунку. Йому належить також і «Велика праця», яку можна назвати першою енциклопедією усіх відомих тоді галузей знань. Іншим відомим в ті часи вченим був домініканець св. Альберт Великий – йому належать перші систематичні наукові праці про мінерали, рослинний і тваринний світ. І цей список можна продовжувати довго. Втім, втримаюся від спокуси це робити, щоб  не впасти в іншу крайність: стверджувати, що прогрес науки – справа тільки і виключно католицького духовенства.

CREDO №129/2014 
Липень 2014 року

CREDO_1

Інші матеріали цього числа:

Брат за брата

Єпископ із Криму: «Не засуджуйте нас!»

Бути поруч — основне завдання капелана

А ми пройдемо через Київ маршем

Чому я поїхала з Криму

Сила заступництва святих

Тисяча пісень на прославу Бога

6 найкращих фільмів про пробачення

Найголовнішого очима не побачиш

Неуніверсальні ліки

Какая разніца?

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity