Роздуми над Словом Божим на середу ХХХІІІ звичайного тижня, рік І
Сьогоднішня притча про господаря, рабів та десять мін дуже схожа на притчу про рабів та таланти (Мт 25, 14-30). Нескладно здогадатись, що в образі господаря є Ісус, а у притчі говориться про Його друге пришестя. Раби — це учні, християни — ми з вами; таланти або міни — це наші здібності, можливості, таланти, майно, родина, друзі — дари, які Господь нам дав в житті.
Чому третій раб дозволяв собі так говорити про свого пана: «ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв» (Лк 19, 21)? Можливо тому, що він так його і сприймав.
Чому він сприймав свого пана інакше, ніж інші раби? В обох притчах господар називає раба злий, лукавий, лінивий. В той самий час інших рабів називає добрими та вірними.
Думаю, проблема була у відносинах між рабом та паном. Через свою лінь, злість та невірність третій раб сприймав всіх і все, включаючи свого пана, через свою викривлену призму цінностей.
Лінь та невірність Господу ходять поруч. Лінь молитись, лінь почитати та подумати над Святим Письмом, лінь докладати зусиль до того, щоб будувати стосунки з Богом. Звідти походить невірність Богові. Сьогодні, коли Він мені потрібний, я з Ним, на колінах. Коли ні, то ні. З лінню та невірністю важко побудувати справжні стосунки не тільки з Богом, а навіть з простою людиною. Кому сподобається друг, чоловік, дружина на яких важко покластись, які сьогодні є, а завтра їх немає, які розмовляють зі мною та звертаються до мене тільки тоді, коли їм потрібно, які не прагнуть справжніх відносин. У таких відносинах важко пізнати людину, а тим більше Бога. Тому я через свою лінь та невірність створюю мій образ людини, мій образ Бога. Відповідно до цього створеного мною викривленого образу будую своє відношення та свої стосунки як з людиною, так і з Богом. Тому ми часто зустрічаємо різне сприйняття Бога. Для когось Він злий суддя, а для когось — добрий дідусь на хмаринці Для когось Він близький друг, а для когось — далекий Бог, якому все байдуже.
Хустина, в яку раб загорнув міну, означає тканину, в яку загортали голову мерців — про це згадується у євангельських розповідях про померлих людей (Йн 11,44; Йн 20,7). Це наштовхує на слова: «віра без діл мертва» (Як 2, 26). Через нашу невірність Богові, через наше викривлене сприйнятяття Бога, у відносин з Ним входить страх. Як у того раба з притчі… Страх, побудований на викривленому образі Бога, блокує та паралізує наші стосунки, паралізує мене як християнина. Якщо вірю в Бога-суддю, байдужого Бога або Бога, який постійно так і чекає, щоб покарати мене за гріх, моя віра стає мертвою, формальною і бездіяльною. Навряд чи захочеться щось робити, витрачати сили та час на якусь християнську діяльність, діла милосердя чи євангелізацію заради такого Бога.
Отже, проблемою раба насправді була лінь, яка потягнула за собою ланцюжок гірких наслідків. Як показує життя, лінь — дуже підступна штука. Не така страшна, на перший погляд, як вбивство або крадіжка, але діє як рак, розповсюджуючись по всьому тілу та призводячи до смерті. Св. Йоан Золотоустий, коментуючи цю притчу сказав: «Тому Бог дав дар і слова, і руки, і ноги, і силу, і розум та розуміння, щоб ми все це використовували для нашого власного спасіння та для блага іншого».
Фото: pexels
фінансово.
Щиро дякуємо!
