Роздуми над Словом Божим на урочистість Христа Царя Всесвіту
Одна з найсильніших спокус — спокуса влади, яка не рахується з правдою, не визнає своїх обмежень. З цим часто пов’язана спокуса будувати такий устрій, який має розв’язати усі проблеми людства і дати людям «святий спокій». За міраж майбутнього щастя така влада вимагає обмеження свободи людини.
Тоталітарна влада все обіцяє і всього вимагає. Вона відбирає в людини те, що найбільш людське: право на власний розвиток і свободу. Тим часом кожна людська влада — обмежена, бо вона насправді здатна гарантувати більше порядку, засобів до життя та медичної опіки, але не має сили зцілити людину зсередини, як і не може нікому обіцяти життя вічне.
Христос не руйнує ніякої людської влади. Політична влада нам потрібна — вона один із Божих дарів для людського суспільства. Однак Христос розкриває фальшиві претензії земної влади, кажучи Пилатові правду про себе: «Я — цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби дати свідчення істині. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос» (Йн 18, 37). Христос — не хтось безборонний. Він має наймогутніший меч: слово правди, яке виходить із Його вуст. Меч слова Божого могутній, бо він пронизує людину аж до серця, здобуваючи її для Царства Божого не насильством, а тільки силою істини.
Святий Йоан в Одкровенні розставляє всілякі людські влади по місцях, кажучи, що Христос — «Владика земних царів». І одразу ж показує яка міць Його влади: Христос — Той, «котрий любить нас і омив нас від наших гріхів своєю кров’ю» (Одкр 1, 5). Сила Христової влади це сила любові, а любов це дарування себе, цілого свого життя, аж до його пожертвування. Проти такої сили нічого не спроможна зробити навіть наймогутніша земна влада: вона може щонайбільше відібрати фізичне життя, але не може відібрати внутрішньої свободи й любові.
Перед Пилатом, представником тодішньої найвищої влади, Христос стверджує: «Царство Моє не від цього світу» (Йн 18, 36). Як це, однак, погодити з думкою, що нас, які живемо на землі, Він вже тепер «зробив царством і священниками Богові й своєму Отцеві» (Одкр 1, 6)? Зрештою, сам Ісус молився до Отця, аби не забирав нас із цього світу, а тільки щоб уберіг від злого. А отже, як царство Христове може бути на цьому світі?
Тут немає суперечності: царство Христа не з цього світу. Воно походить згори, від Отця. Однак воно зійшло з Неба на землю разом із його Царем — Сином Людським. Це царство правди, насамперед правди про його Царя. Це царство вічного життя, яке може дарувати тільки Бог. Це царство святості, бо воно має міць освятити навіть грішників. Це царство благодаті, яку Він дарує тим, хто для цього царства трудиться. Це, зрештою, царство справедливості, любові й миру, бо охоплює всіх людей, які прагнуть справедливості, керуються любов’ю і будують мир.
Царство Христа не загрожує справедливій людській владі, але володарі світу цього постійно підозрюють, що це не так. Христос — Цар юдейський — був розіп’ятий на підставі закиду, що Він суперник цезаря, імператора, земного царя. Христос, у чиєму царстві не існує брутального насильства, був насильно впійманий і розіп’ятий.
Істина про Царство Боже перемагає попри все. Табличка над головою засудженого Ісуса на хресті містила фальшиве звинувачення, але все-таки провіщала правду: «Ісус Назарянин, Цар юдейський». Він, віддавши своє життя на хресті, дарував нам життя в Небі. Доброму розбійникові — який на землі можливо був убивцею — Він відкрив дорогу до Царства в небі. Сотникові, який бачив смерть Христа, дозволив дійти до правди. Саме так доброта Христа переламує спротив людських сердець, долаючи невіру в силу правди й добра.
Фото: статуя Христа Царя у Свєбодзіні, Польща
фінансово.
Щиро дякуємо!
