Літургійні читання на 7 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Спогад про явлення на небі знамення чесного Хреста у святому місті Єрусалимі. 
Св. муч. Акакія.

З дня:

Апостол
Ді 10, 34-43

34 Відкривши уста, Петро про­мовив: Справді розумію, що не на обличчя дивиться Бог, 35 але в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне. 36 Він послав синам Ізраїля слово, звіщаючи мир через Ісуса Христа. Він — Господь для всіх. 37 Ви знаєте про справу, що ста­лася у всій Юдеї, починаючи від Галілеї, після хрещення, яке про­по­відував Йоан, 38 про Ісуса з Назарета: як помазав Його Бог Духом Святим і си­лою, і Він ходив, роблячи добро й оздоровлюючи всіх поневолених дияволом, тому що Бог був з Ним! 39 І ми є свідками всього, що Він робив у юдейському краї та в Єру­салимі. Його вбили, повісивши на дереві; 40 та Бог воскресив Його на тре­тій день і дав Йому з’явитися, — 41 не всім людям, але свідкам, які були наперед призначені Богом, — нам, які з Ним їли й пили по Його вос­кресінні з мертвих. 42 І Він наказав нам проповідувати народові та засвідчити, що Він призначений Богом Суддя живих і мертвих. 43 Про Нього свідчать усі пророки, що кожний, хто вірить у Нього, Його Ім’ям отримує прощення гріхів!

Євангеліє
Йо 8, 12-20

12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто пі­де за Мною, той не ходитиме в тем­ряві, але матиме Світло життя.
13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про себе сам, тож Твоє свід­чення не є правдивим. 14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки при­йшов і куди йду, а ви не знаєте, звід­ки Я і куди йду. 15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. 16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, хто Мене послав, — з Отцем. 17 У вашому ж таки Законі напи­сано, що свідчення двох людей є правдивим. 18 Я сам свідчу про себе, та свід­чить про Мене і Той, хто Мене по­слав, — Отець! 19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не зна­­єте, ні Мого Отця; коли б ви Ме­не знали, то знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він сказав біля скарб­ниці, навчаючи в храмі, й ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Йо­го час.

Спомин:

Апостол
1 Кор 1, 18-2, 2

18 Тому шо слово про хрест є безум­ством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це — Божа сила. 19 Адже написано:
Знищу мудрість премудрих, а розум розумних від­кину!
20 Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість [цього] світу Бог не обернув на бе­зум­ство? 21 Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій пре­мудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством про­по­віді. 22 Бо юдеї вимагають чудес, а гре­ки шукають мудрості. 23 Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв — це спокуса, а для греків — безумство. 24 А саме для покликаних — і юде­­їв, і греків — Христа, Божу силу й Божу премудрість. 25 Адже «немудре» Боже є розум­ні­шим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
26 Гляньте, брати, на ваше покли­кання: небагато мудрих тілом, не­ба­гато сильних, небагато шляхетних. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоби засоромити премудрих, і Бог вибрав немічне світу, щоби засоро­ми­­ти сильних; 28 Бог вибрав понижене у світі, погорджене і неіснуюче, щоби по­зба­­вити сили існу­юче, 29 щоби жодне тіло не хвалилося перед Богом. 30 Від Нього ж і ви є в Христі Ісу­сі, який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і ви­куп­ленням, 31 щоби збулося написане:
Хто хва­­­­литься, нехай хвалиться Господом!

1 І я, брати, коли прийшов до вас, не прийшов звіщати вам Божу та­ємницю вишуканими словами й мудрістю, 2 бо я вважав за правильне не зна­­­ти серед вас нічого, крім Ісуса Хри­ста, і то розп’ятого.

Євангеліє
Йо 19, 6-11. 13-20. 25-28. 30-35

6 Коли Ісуса побачили первосвя­щенники й слуги, то закричали, гука­ю­чи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини. 7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо За­кон, і за Законом Він повинен помер­­ти, бо видає себе за Божого Си­на!
8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. 9 Ще раз зайшов у преторій і ка­же Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йо­му відповіді. 10 Каже Йому Пилат: Чому до ме­не не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю вла­ду розіп’яти Тебе? 11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має біль­ший гріх.

13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, — єврейською мовою: гаввата. 14 Була ж п’ятниця перед Пас­хою, близько шостої години. Він каже юдеям: Ось ваш Цар! 15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященники відповіли: Ми не має­мо царя, крім кесаря! 16 І тоді він видав Його їм на роз­п’яття. Ісуса взяли [й повели].
17 Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, — єврейською мовою: Голгофа, 18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісу­са — посередині. 19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус На­за­рянин, Цар юдеїв! 20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було по­­близу міста, напи­са­но ж було по-єв­рейськи, по-грецьки і по-латинськи.

25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Ма­рія Клеопова і Марія Магдалина. 26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус про­мовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син! 27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.
28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну!

30 Спробувавши оцту, Ісус ска­зав: Звершилося! І схиливши го­ло­ву, віддав духа.
31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день ті­єї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, роз­п’ятому з Ним. 33 Підійшовши до Ісуса, поба­чи­ли, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом про­колов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили.