Літургійні читання на 4 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Світлий вівторок.
Св. свящмуч. Януарія і тих, що з ним.
Св. муч. Теодора, що в Пергії

Апостол
Ді 2, 14-21

14 Тоді Петро, ставши з одинад­цять­ма, підвищив свій голос і сказав їм: Му­жі юдейські й усі мешканці Єру­са­лима! Нехай буде це вам відоме, – прислухайтеся до моїх слів! 15 Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година дня. 16 Але це те, що провістив пророк Йоіл: 17 І буде останніми днями, – каже Бог, – Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юна­ки видіння побачать, і вашим стар­цям будуть снитися сни. 18 І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати. 19 І дам чудеса на небі вгорі й озна­­ки на землі внизу: кров, во­гонь і куряву диму. 20 Сонце обернеться на темряву, а місяць – на кров, перш ніж при­йде Господній день, великий та слав­ний! 21 І станеться, що кожний, хто по­кличе Господнє Ім’я, спасеться!

Євангеліє
Лк 24, 12-35

12 Підвівшись, Петро побіг до гро­бу і, схилившись, побачив по­лот­но, яке лежало окремо, – і пі­шов до себе, дивуючись з того, що ста­лося. 13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; 14 вони говорили між собою про все, що відбулося.15 І сталося, коли вони розмов­ляли й обмірковували, сам Ісус, на­близившись, пішов разом з ними, 16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали. 17 Тож Він запитав їх: «Що це за справа, над якою міркуєте між со­бою, ідучи?» Ті зупинилися, повні смутку. 18 У відповідь один, на ім’я Клео­па, сказав Йому: «Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньо­му цими дня­ми?» 19 І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Наза­ря­нином, мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; 20 і як видали Його первосвя­ще­ни­ки й наші старші на смертний при­суд і розіп’яли Його. 21 А ми сподівалися, що Він той, хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. 22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці 23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він жи­вий. 24 Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; са­мого ж Ісуса не побачили». 25 Тоді Ісус сказав їм: «О неро­зум­ні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! 26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою сла­ву?» 27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усьо­­го Писання те, що стосувалося Його. 28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. 29 Та вони просили Його, ка­жучи: «Залишайся з нами, бо ве­чо­ріє, вже день закінчується». І Він уві­йшов, щоби залишитися з ними. 30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, побла­го­сло­вив і, переломивши, давав їм; 31 тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став не­види­мий для них. 32 І сказали вони один одному: «Хі­ба не палало наше серце, коли Він го­ворив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» 33 Вставши, тієї ж години вони по­вернулися до Єрусалима та знай­шли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; 34 вони говорили, що справді Гос­подь воскрес і з’явився Симоно­ві. 35 А ці розповіли про те, що ста­ло­ся в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

Біблійні роздуми