Літургійні читання на 21 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА.
Свв. великих царів і рівноапостольних Константина й Олени.

З свята:

Апостол
Ді 1, 1-12

1 Першу книгу я написав про все, Теофіле, що Ісус почав робити й навчати, 2 аж до того дня, коли, давши че­рез Святого Духа накази апос­то­лам, яких вибрав, Він вознісся. 3 Після своїх страждань Він по­став живий перед ними, з багатьма доказами, з’являючись їм упродовж сорока днів і розповідаючи про Цар­­­ство Боже. 4 І як були зібрані разом, Він зве­лів їм з Єрусалима не відходити, але очікувати обітниці від Отця, про котру, — сказав Він, — ви чули від Ме­не, 5 бо Йоан хрестив водою, ви ж за декілька тих днів будете хрещені Ду­хом Святим!
6 А вони зійшлися й запитували Його, кажучи: Господи, чи не в цей час Ти відновиш царство Ізрáїля? 7 Та Він сказав їм: Не вам знати час і строки, котрі Отець встановив своєю владою, 8 але ви приймете силу, коли Свя­тий Дух зійде на вас, і ви будете Мої­ми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії — і аж до краю землі! 9 Сказавши це, коли вони дивилися, Він став підійматися, і хмара за­бра­ла Його з їхніх очей.
10 Як вони вдивлялися в небо, коли Він віддалявся, то два мужі в бі­лих одежах постали перед ними 11 і сказали: Галілейські мужі, чо­го стоїте і вдивляєтеся в небо? Цей Ісус, який вознісся від вас на небо, прийде так само, як оце ви бачили, коли Він відходив на небо! 12 Тоді вони повернулися в Єру­салим з гори, званої Оливною, що не­далеко від Єрусалима, — на відстані ходи в суботу.

Євангеліє
Лк 24, 36-53

36 Коли вони говорили про це, сам Ісус став посеред них і сказав їм: «Мир вам!» 37 Та злякавшись, охоплені жа­хом, вони думали, що бачать духа. 38 А Він сказав їм: «Чому ви стур­бо­вані, чому такі думки входять до ва­ших сердець? 39 Гляньте на Мої руки, на Мої но­­ги! Це ж Я сам! Доторкніться до Ме­не — подивіться, що дух тіла й кос­тей не має, а Я, як бачите, їх маю!» 40 Сказавши це, Він показав їм руки та ноги. 41 А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: «Чи ма­єте тут щось із їжі?» 42 Вони дали Йому частину пе­че­ної риби. 43 Тож, взявши, Він їв перед ними.
44 І промовив до них: «Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з ва­ми, бо має збутися все написане про Ме­не і в Законі Мойсея, і в Про­ро­ків, і в Псалмах». 45 Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання. 46 І Він сказав їм: «Так написано, і необхідно було постраждати Хри­стові та воскреснути з мертвих на третій день, 47 щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його пока­ян­ня для прощення гріхів між усіма на­родами. 48 Ви ж є свідками цього. 49 І ось Я посилаю на вас обітни­цю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті, доки не зодяг­не­теся силою з висоти».
50 Вивівши їх за місто до Ви­танії, Він підняв свої руки і побла­го­словив їх. 51 І сталося, що коли благосло­вляв їх, Він віддалився від них і по­чав підійматися на небо. 52 А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима 53 і були постійно в храмі, прославляючи Бога.

Рівноапостольних:

Апостол
Ді 16, 1-5. 12-20

1 Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека. 2 Про нього добре свідчили ті бра­ти, які були в Лістрі та Іконії. 3 Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юде­їв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек. 4 Коли вони переходили через міста, то передавали братам збері­гати постанови, які схвалили в Єру­са­­лимі апостоли і старші. 5 Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.

12 Звідти до Филип — міста-ко­ло­нії, що є першою частиною Маке­донії. У тому місті ми перебували декіль­ка днів.13 А в суботу вийшли за браму до річки, де за звичаєм було місце мо­литви, і, посідавши, говорили до жі­нок, які зібралися. 14 І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприй­мати те, що говорив Павло. 15 Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вва­жа­єте мене вірною Господеві, то при­йдіть у мій дім та й живіть! І зму­­сила нас.
16 І сталося, як ішли ми на мо­лит­ву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона при­носила великий прибуток своїм гос­­­подарям. 17 Вона йшла слідом за Павлом і за на­ми й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, во­ни провіщають вам шлях спа­сіння! 18 Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: На­ка­зую тобі Ім’ям Ісуса Христа — ви­йди з неї! І він вийшов у той же час. 19 Її пани, побачивши, що про­пала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на май­дан, до влади; 20 провівши їх до воєвод, вони ска­зали: Ці люди, будучи юдеями, бун­­тують наше місто.

Євангеліє
Йо 10, 1-9

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої ко­ша­ри дверима, але перелазить в ін­шому місці, той злодій і роз­бій­ник, 2 а хто входить дверима, той пас­тир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а вті­­катимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько.