Затверділому серцю, яке вирішує слухняно відкритися на Святого Духа, Бог завжди дає благодать і гідність підвестися, хоча інколи це вимагає акту покори, — сказав Папа.
Під час ранкової Меси в Домі св. Марти 15 квітня 2016 р. Франциск роздумував над сьогоднішнім першим читанням (Діян 9, 1‑20), яке описує навернення св. Павла.
Ревність щодо святих речей, зазначив Папа Римський, не завжди означає, що наше серце відкрите на Бога. Прикладом є Савло Тарсянин, чиє серце було сповнене палаючої ревності, а водночас він був повністю закритий на Христа. Він навіть погоджувався на фізичне нищення учнів Христа й хотів ув’язнити християн, які мешкали в Дамаску. Навернення Павла відбулося саме на його дорозі до цього міста, коли його раптом осяяло світло з неба й він почув голос, що його кликав, упав на землю й осліп. «Савло міцний, упевнений у собі, впав на землю», — зауважив Папа і додав: тільки тоді Савло зрозумів, що не був такою людиною, як того хотів Бог, «бо Бог створив усіх, аби стояли з піднесеними головами». Голос із неба не тільки запитує Павла «чого Мене переслідуєш», але й закликає Савла встати.
«Встань і йди до міста, там тобі скажуть, що маєш робити». Ти повинен ще багато чого навчитися. А коли Савло почав підводитися, то не зміг, і усвідомив, що тієї миті втратив зір. Він дав себе провадити: його серце почало відкриватися. Люди, які його супроводжували, вели його за руку і привели до Дамаска. Три дні він нічого не бачив, не їх і не пив. Упавши на землю, він швидко зрозумів, що треба прийняти це упокорення. Саме упокорення є дорогою до відкритості серця. Коли Господь зсилає на нас упокорення або дозволяє, щоб вони наставало, то це діється саме для того, аби серце відкрилося, аби стало слухняне, аби серце навернулося до Господа Ісуса, ствердив Святіший Отець.
Франциск нагадав, що цей процес у самотності й темряві привів Савла до переміни внутрішнього зору. Потім Бог послав до нього Ананію, який поклав на нього руки, й тоді також фізичні очі Павла почали бачити. Однак весь цей процес є ділом Святого Духа, який провадить також і Церкву, Люд Божий. «І вмить немовби луска спала з його очей, і він знову прозрів, і охрестився. Потім прийняв поживу та покріпився на силах», — процитував Папа фрагмент з Діянь апостолів.
Бог, зазначив Святіший Отець, спроможний перемінити людські серця та зробити так, щоби серце затверділе стало серцем, слухняним Святому Духові. Він зауважив, що кожен з нас зазнає затверділості власного серця.
«Просімо Господа, аби показав нам, що ця затверділість серця кидає нас на землю. Нехай Він дасть нам благодать, а також, якби це було необхідне, — упокорення, щоб ми не залишилися на землі й підвелися з гідністю, з якою Бог нас створив, тобто з благодаттю серця, відкритого і слухняного Святому Духові», — закінчив свою гомілію Папа Франциск.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
