В монастирі молодий парафіянин побачив знайомого старенького монаха. Бесіда тривала не довго. Отець запитав:
— Ти був на сповіді?
— Отче, та я ще не помираю! – відповів той.
— Це добре, може, дасть Бог, і жити будеш довго. Ходи-но зі мною, я тобі щось покажу.
Зайшли на місцевий цвинтар.
— Дивися, — вказав на один з надгробків. — Ось цей хлопчина розбився в ДТП, був ще зовсім молодий. А отой, — підвів його до гробу, що поруч, — загинув за невизначених обставин. Далі, тут взагалі ще дитина, а ось тут похований чоловік близько сорока років — тромб. Я коли пройшовся кладовищем, то жодного старця не побачив. Хіба вони збиралися помирати?
Будьмо готові до зустрічі з Богом, бо людина – смертна. І це, як казав відомий драматург та письменник Михайло Булгаков, ще півбіди. Погано те, що «вона іноді раптово смертна, ось в чому фокус. І взагалі не може сказати, що буде робити цього вечора»…
Ілюстрація: Юрій Фреїв
фінансово.
Щиро дякуємо!
