Дух людини прагне Бога, а Бог прагне людини

Роздуми над Словом Божим на четвер XV звичайного тижня, рік ІІ

Прекрасно каже пророк Ісая: «Душа моя вночі Тебе прагне, моїм духом в нутрі моєму Тебе шукаю, бо коли присуди Твої сходять на землю, мешканці світу справедливості вчаться» (Іс 26, 9). Саме такою є внутрішня і зовнішня дорога до Доброго Бога. «О Господи! Ти нам мир подаруєш, бо ж усі діла наші — Ти їх чинив нам» (Іс 26, 12). Внутрішній мир — це чудесний дар Бога, а все, що добре у наших учинках, також є чудесним даром Бога!

Прекрасною є віра у воскресіння в пророка Ісаї: «Твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, які лежите в поросі, бо роса в Тебе — роса світла, і земля видасть на світло своїх померлих!» (Іс 26, 19).

Ісус заохочує нас: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я облегшу вас!» (Мт 11, 28). Він співчуває нам і прагне нам допомогти. «Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам» (Мт 11, 29). Ярмо Ісуса — це Його турбота про спасіння людини, й Він хоче, щоб ми були з Ним у боротьбі за людину. Шляхом цієї боротьби є лагідність і смирення, розуміння, що Бог діє дуже лагідно і поволі. Турбота про людину нагадує садівника, який дбає про свої ніжні рослинки, які повільно розвиваються. Турбота про наповнення людей Святим Духом — це захоплива пригода: «Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий» (Мт 11, 30).