Сьогоднішню ранкову Святу Месу в Домі св. Марти Папа Франциск відслужив за убитого ісламістами о. Жака Амеля.
До виразного засудження всіма релігіями убивств в ім’я Бога закликав Святіший Отець під час Євхаристії, відправленої за убитого ісламістами 26 липня ц.р. в Сен-Етьєн-дю-Рувре 84‑річного о. Жака Амеля. До каплиці в Домі св. Марти прибула делегація з Руана на чолі з архиєпископом Домініком Лебрюном.
Ось текст папської проповіді:
У Хресті Ісуса Христа — а сьогодні Церква відзначає свято Воздвиження Святого Хреста — ми уповні розуміємо таємницю Христа. Ця таємниця приниження, близькості — має своє ім’я. Як каже св. Павло: «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але умалив самого себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив себе, бувши слухняний аж до смерті, й то смерті хресної» (Флп 2, 6‑8).
Ось таємниця Христа. Це таємниця, яка стає мучеництвом задля спасіння людини. Ісус Христос — перший мученик, перший, хто віддав за нас своє життя. Від перших століть аж по день нинішній. І від цієї таємниця Христа розпочинається ціла історія християнського мучеництва, від перших століть аж по сьогодення. Перші християни визнавали Христа, плативши за це власним життям. Першим християнами пропонували апостазію [віровідступництво], тобто «скажіть, що наш бог справедливий, а не ваш, складіть жертву нашому богові, або нашим богам. Коли вони цього не робили, коли відкидали апостазію — їх убивали. Ця історія повторюється аж по сьогоднішній день. І нині в Церкві є більше християнських мучеників, аніж у перші століття. Сьогодні християн убивають, катують, ув’язнюють, страчують, бо вони не зрікаються Ісуса Христа. В цій історії ми доходимо до нашого о. Жака. Він належить до цього ланцюга мучеників. Християни, які нині страждають, чи то в ув’язненні, віддаючи життя, або від тортур, аби не зректися Ісуса Христа, — показують жорстокість цього переслідування. А ця жорстокість, якої вимагає апостазія — використаймо це слово — вона сатанинська. Як же було би добре, коли б усі релігійні віровизнання сказали: убивати в ім’я Бога — це сатанинське діло.
Отець Жак Амель загинув на хресті, саме в момент, коли служив хресну жертву Христа. Людина добра, лагідна, людина братства, яка завжди прагнула будувати мир, — була вбита так, якби це був злочинець. Це ніщо інше як сатанинське переслідування. Але є щось у цій людині, яка добровільно прийняла своє мучеництво там, разом із мучеництвом Христа на вівтарі; щось, що схиляє мене глибоко замислитися. У цю складну мить, посеред цієї трагедії, надходження якої він бачив, людина лагідна, людина добра, людина, що будувала братерство — не втратила ясності розуму, аби звинуватити і ясно назвати вбивцю на ім’я. Він чітко сказав: «Іди геть, сатано!» Віддав життя за нас, аби не зректися Христа. Віддав життя від час жертви самого Христа на вівтарі. З цього місця звинуватив того, хто чинить переслідування «Іди геть, сатано!»
У цьому зразку мучеництва, але також і в мучеництві власного життя, приниження себе, аби допомагати іншим, будування братерства між людьми, нехай він нам допоможе йти вперед без страху за своє життя. Ми повинні молитися до нього — бо він був мученик, а мученики вже блаженні, — повинні його просити, аби дав нам лагідність, братерство, мир, а також відвагу, щоби сказати правду: вбивати в ім’я Бога — це сатанинське.
За матеріалами: wiara.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
