На минулому тижні норвезьке міністерство здоров’я заявило, що жінки з інших країн, які носять під серцем близнюків або більше ніж двох дітей, можуть приїхати до Норвегії, аби там убити небажану дитину «з набору». Перешкодою не буде навіть повне здоров’я плоду.
— Усі норвезькі жінки або просто мешканки країни мають однакові права на аборт і редукцію плоду, — сказала Торунн Янбу, працівниця міністерства.
Норвезькі чиновники від здоров’я тримаються тієї думки, що завдяки цій заяві жінки зі Швеції та Данії (країн, де селективне абортування обмежене) поїдуть по цю послугу до Норвегії.
Рішення Міністерства було ухвалене всупереч негативним думкам лікарів, які вважають, що такі процедури загрожують самій матері, як і тій дитині, що залишається. «Ми не знайшли жодної медичної підстави, яка була би на користь такого рішення», — сказала доктор Біргітте Хейберг Карс, фахівець із пренатальної медицини шпиталю св. Олафа в Осло. — «Воно наражає другу дитину в материнському лоні на небезпеку викидня».
У Норвегії можна легально убивати дітей у материнському лоні до 12 тижня вагітності.
Окрім «зайвих» дітей у Норвегії, в країнах ЄС продовжується селекція людей за іншими показниками. Так, евтаназія хворих на психічні захворювання та старечу деменцію стає щораз частішим явищем у Бельгії та Голландії.
Цей тривожний факт підтверджує нещодавно оприлюднений рапорт Бельгійскої федеральної комісії у справі «контролю та оцінки евтаназії», що був представлений у парламенті 7 жовтня.
Бельгія легалізувала асистоване самогубство ще 2002 року, а 2014‑го бельгійський парламент ухвалив закон про евтаназію для неповнолітніх без вікових обмежень. Із рапорту комісії випливає, що у 2014-2015 роках із загального числа 3950 осіб 124 були піддані смерті через психічні захворювання та порушення поведінки.
Уперше цією справою в цілісності починають цікавитися журналісти й лікарі-психіатри, бачачи, що діється і в якому напрямку розвивається справа. Вони починають ставити запитання.
«Washington Post» звертає увагу, що останні статті, які з’явилися в пресі, а також документальні фільми зосереджувалися на справах, у яких психіатри приписували смерть або рекомендували евтаназію особам із психічними захворюваннями, частина яких мала по 20‑30 років. Усе відбувалося за підозрілих обставин.
У грудні минулого року 65 фахівців, які займаються психічними захворюваннями, етиків та лікарів оприлюднили відкритого листа, в якому закликали відмовитися від евтаназії психічно хворих. «Ми бачимо, що в разі людей, які спершу були визнані невиліковно хворими, від їхнього умертвлення відмовлялися, бо з’являлися нові перспективи. Парадоксальним чином, це показує, що хвороби не можна називати “невиліковними”», — зазначається в листі.
Попри критику, Комісія з питань евтаназії присвятила дві сторінки захистові системи, переконуючи, що все в порядку. В рапорті стверджено, що «хвороба, особливо психічна, не повинна бути перешкодою у прийнятті рішення, на підставі раціонального роздуму», який справджує лікар.
За останні два роки смертельні ін’єкції було зроблено людям, які не були смертельно хворими: п’ятьом особам із шизофренією, п’ятьом пацієнтам з аутизмом, вісьмом із біполярним розладом (маніакально-депресивний психоз), 29 людям зі старечою деменцією, а також 39 особам із депресією.
Психіатри з Бельгії, які займаються убиванням пацієнтів із психічними проблемами, опинилися під вогнем критики своїх зарубіжних колег, які переважно тримаються думки, що лікар повинен лікувати. Вони також звертають увагу на проблему корупції, яка може провадити до того, що лікар відвертається від свого покликання.
За матеріалами: Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
