Віра сотника

Роздуми до Слова Божого на понеділок I тижня Адвенту

Постава сотника надзвичайно для нас важлива, адже сам Господь похвалив його за велику віру. Маємо перед собою людину, яка майже все життя давала різні накази, і жила сама, виконуючи накази своїх начальників. Варто взяти до уваги, що служба у війську за часів Ісуса не тривала 9 місяців або навіть 2 роки, це була багаторічна посвята. Для деяких людей військова справа просто ставала стилем життя, а навіть самим життям.

“ Господь на відстані упорядкував життя якогось маловідомого язичника, то як же Він прагне увійти зі своїм Словом у твоє життя!?

Незважаючи однак на багаторічний досвід наказів, сотник, не розучився просити. Ситуація з його слугою спонукає його перейти від наказу до прохання. Окрім цього бачимо, що наш герой знає юдейські звичаї і розуміє, що Рабі з Назарету не може увійти в дім язичника. Однак найбільше вражає його віра в слово Ісуса. Багато років сотник досвідчував, що його слово є ефективним наказом і це виникає з його посади, з того факту, що він сотник. За кого ж він вважав Ісуса, якщо вірив, що навіть хвороба на відстані буде слухняна його словам!?

Господь на відстані упорядкував життя якогось маловідомого язичника (навіть не знаємо імені цього сотника), то як же прагне увійти зі своїм Словом у твоє життя!?