Божі списки й арифметика

Роздуми над Словом Божим на 17 грудня

Сьогодні в літургії Церкви настає зміна наголосу. За тиждень до Різдва Господнього розпочинаємо безпосередні приготування до свят. Віддалена перспектива Адвенту, якою є чекання на повторний прихід Господа, ніби відходить у тінь, а перше місце в нашому переживанні Адвенту займає радість з історичного приходу Христа на світ у Віфлеємі. Починаємо від підсумування Адвенту людей, які чекали на Месію від створення світу і гріха прабатьків. Їхня історія стає зрозумілою в родоводі Христа, що розпочинається від Авраама через Давида і сягає Йосифа, чоловіка Марії. Разом із ними ми будемо переживати ці дні, разом із ними будемо святкувати Різдво Христове.

Адвентову дорогу людства Євангеліє від Матея представляє сьогодні у своєрідному скороченні в родоводі Ісуса Христа. Цей список імен може видаватися нам сухим, однак кожна особа, що в ньому названа, має своє обличчя — єдине у своєму роді, має свої прагнення, своє покликання і свою історію. Дивлячись на їхнє життя, ми можемо побачити, як людські справи стають історією спасіння, реалізацією Бога в людині і людини в Богові.

Матей пише книгу, яка говорить про «родовід» нового світу. Цією книгою є Євангеліє, що пригадує і розповідає історію «Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама».

Ім’я Ісус є транслітерацією єврейського імені Єшуа, або Йошуа, або ще Єгошуа, і означає «Бог (Ягве) є спасінням». У двадцять першому вірші першого розділу  читаємо: «і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх» (Мт 1, 21). У Святому Письмі надане Богом ім’я досить часто вказує на покликання і місію того, кому воно надане.

Христос — це Помазаник, єврейською — Месія (машіах). Цар консекрований помазанням. Пророки Старого Завіту сповіщали пришестя царя з роду Давида — «помазаника», який буде одночасно священником і царем та виконає все те, чого Ізрáїль очікував від істинного Царя світу: звільнення від тривоги, неволі та пригнічення. 

Син Давида. Хоча походить від нього (Ізрáїля), але навіть для нього є даром.

Син Авраама. Бувши сином Авраама, Ісус є даром, якого очікують усі люди.

Родовід Ісуса висвітлює подвійну обітницю, отриману Давидом і Авраамом. Він є нетерпеливим чеканням її виконання.

«Усіх же поколінь, від Авраама до Давида, — чотирнадцять поколінь; і від Давида до вавилонського переселення — чотирнадцять поколінь; і від вавилонського переселення до Христа — чотирнадцять поколінь». Ісус є повнотою життя для кожного покоління. Цікавою є символіка чисел у тексті. Три на чотирнадцять дорівнює шість на сім. Сім — це число Бога, досконалість; шість — число людини, недосконалої і покликаної до осягнення спочинку у сімці. Людська історія творить тільки шість на сім: це відсутність і помилка досконалості. Стає сім на сім — досконалістю, осягнутою з Христом: Сином, котрий дає початок новому поколінню братів — Церкви, до якої ми належимо.