Божі списки й арифметика

Роздуми до Слова Божого на 17 грудня

Сьогодні в літургії Церкви настає зміна наголосу. За тиждень до Різдва Господнього розпочинаємо безпосередні приготування до свят. Віддалена перспектива Адвенту, якою є чекання на повторний прихід Господа, ніби відходить у тінь, а перше місце в нашому переживанні Адвенту займає радість з історичного приходу Христа на світ у Віфлеємі. Починаємо від підсумування Адвенту людей, які чекали на Месію від створення світу і гріха прабатьків. Їхня історія є зрозумілою в родоводі Христа, що розпочинається від Авраама через Давида і сягає Йосипа, чоловіка Марії. Разом із ними ми будемо переживати ці дні, і разом із ними будемо святкувати Різдво Христове.

Адвентова дорога людства  представлена сьогодні у своєрідному скороченні в родоводі Ісуса Христа, в Євангелії від Матея. Цей список імен може видаватися нам сухим, однак кожна особа, що в ньому названа, має своє обличчя, єдине у своєму роді, має свої прагнення, своє покликання і свою історію. Дивлячись на їхнє життя, ми можемо побачити, як людські справи стають історією спасіння, реалізацією Бога в людині і людини в Богові.

Матей пише книгу, яка говорить про «родовід» нового світу. Ця книга є Євангелієм, що пригадує і розповідає історію «Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама».

Ім’я Ісус є транслітерацією з єврейської Єшуа, або Йошуа, або ще Єгошуа, і означає «Бог (Ягве) є спасінням». У вірші Мт 1, 21 читаємо: «і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх». У Святому Письмі надане Богом ім’я досить часто вказує на покликання і місію людини.

Христос — це Помазаник, з єврейської Месія (машіах). Цар, консекрований помазанням. Пророки Старого Завіту сповіщали пришестя царя з роду Давида, «помазаника», який буде одночасно священиком і царем та виконає все те, чого Ізрáїль очікував від істинного Царя світу: звільнення від тривоги, неволі та пригнічення. 

Син Давида. Хоча походить від нього (Ізрáїля), але навіть для нього є даром.

Син Авраама. Будучи сином Авраама, Ісус є даром, якого очікують усі люди.

Родовід Ісуса висвітлює подвійну обітницю, отриману Давидом і Авраамом. Він є нетерпеливим чеканням на її сповнення.

«Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа — поколінь чотирнадцять». Ісус є повнотою життя для кожного покоління. Цікавою є символіка чисел у тексті. Три на чотирнадцять дорівнює шість на сім. Де сім — число Бога, досконалість; шість — число людини, недосконалої і покликаної до осягнення спочинку у сімці. Людська історія творить тільки шість на сім, є відсутністю і помилкою досконалості. Стає сім на сім — досконалістю, осягнутою з Христом, Сином, котрий дає початок новому поколінню братів: Церкві до якої ми належимо.