Під час духовних вправ для Папи Франциска та Римської Курії, що тривають в Аріччі, поблизу Рима, провідник реколекцій отець-францисканець Джуліо Мікеліні вранці 7 березня, коментуючи євангельський уривок про Тайну Вечерю, (Мт 26,20-35), провів треті роздуми на тему «Хліб і тіло, вино і кров».
Роздуми про Тайну Вечерю Христа розпочалось із з’ясування людського виміру спільного споживання їжі. Як зазначив проповідник, опис Тайної Вечері починається з вислову: «Він сів за стіл з дванадцятьма». Сидіти за столом означає досвідчувати красу спільного перебування і як дар любові отримувати те, що приготували інші. Воскреслий Господь, за словами євангелиста Йоана, приготував їжу для Своїх учнів на Галилейському морі (Пор. Йн 21,9). Проте їжа та її споживання пригадує нам також і про гріх людини, її егоїзм і слабкість.
«Ми не можемо забути, – сказав отець Мікеліні, – символіки першої біблійної непокори, що відбулась через їжу (Буття 3.1), і першого смертного гріха, вбивство брата, який стався через заздрість Каїна до жертви Авеля від «перворідних з отари та від їхнього лою» (Бут 4.4). Ми не залишаємо поза увагою й те, що подальший поділ між братами Яковом та Ісавом стався через голод другого (Бут 25, 34). І цей список можемо продовжувати аж до Енцикліки «Славен будь!», в якій йдеться про егоїзм стосовно їжі».
Проповідник зазначив, що вживання їжі, насамперед, це знак справжньої антропологічної слабкості: це потреба, яка вказує на приналежність до людського роду і на слабкість. Отже, їсти означає визнавати свої обмеження, а розділяти їжу з іншими означає визнавати перед іншими, що ми сотворіння.
Отець Мікеліні звернув увагу також на інший елемент Тайної Вечері – зраду Юди, попри яку Христос не забирає назад Свого дару і дає все те, що в змозі дати: Своє Тіло і Свою Кров. Слово, Син Божий, уже пожертвував Свою божественність, і тепер віддає Свою людську сутність, тобто Своє Тіло, в яке втілилося Слово, Божество. Таким чином, Христос віддає всього Себе.
За словами проповідника, опис Тайної Вечері євангелистом Матеєм звертає увагу на деталь, яку можна знайти тільки тут, а саме про кров, яка буде пролита на хресті за прощення гріхів. Як говорить псалом, «ніхто не може викупити себе самого, не може дати Богові ціну за себе» (Пс 49,8), і не може, перш усього, заплатити ціну за свої помилки і гріхи. Тільки Бог може відкупити людину від самої себе і від зла.
На закінчення проповіді отець Мікеліні запропонував для роздумуів три запитання. Перше питання стосується особистого ставлення до їжі. Отець-францисканець пригадав одне з правил щодо споживання їжі Святого Ігнатія Лойоли: «Ми повинні уникати того, щоб наш дух звертав усю увагу на те, що ми їмо, і ми не повинні їсти поспіхом, спонукувані апетитом; навпаки, потрібно мати витримку, як у способі приймання їжі, так і в кількості».
У другому запитанні, отець Джуліо Мікеліні підкреслив важливість для християн віднайти єдність навколо Господньої Трапези, щоби не уподібнюватися до поділеної спільноти Коринту.
В останньому питанні йшлося про прощення гріхів. «Я запитую себе, – підсумував проповідник, – чи ми дійсно розуміємо, що Ісус, проливаючи Свою кров, насправді, Своїм життям, а не тільки словами, висловив і дав Боже прощення».
Нагадаємо, традицію реколекцій у Ватикані запровадив 1929 року папа Пій ХІ. До часу Павла VI духовні вправи для Ватикану проводилися в Адвенті, а не у Великий Піст. Франциск вивів їх поза Ватикан. Таким чином, уже вчетверте ватиканські реколекції тривають у підримському містечку Арічча. Разом із найближчими співпрацівниками з Римської курії папа подався туди автобусом 5 березня. Він сам, як і кожен з‑понад 80 кардиналів, єпископів і священиків, які беруть участь у реколекціях, оплачує своє перебування.
Стиль ватиканських реколекцій за минулі роки сильно змінився. Спершу їх виголошували виключно кардинали та єпископи з Ватикану. Павло VI першим почав запрошувати ієрархів і теологів з‑поза Римської курії, ба навіть з‑поза Італії. 1976 року це завдання було довірене митрополиту Краківському кардиналу Каролю Войтилі, який пізніше, ставши папою, розширив цю практику, вибираючи реколекціоністів із найдальших закутків світу, наприклад, з Анголи, Чилі чи Бразилії.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
