Свята Рита єднає людей. Оскільки я людина несмілива, то не дуже й знав, що робити з любов’ю…

Я не можу згадати, як так сталося, що я натрапив на св.Риту. Колись приходив до неї рідше, але з часом, непомітно, зустрічі з нею ставали частішими. Рідко буває, щоб я звертався до неї як до святої від справ складних і безнадійних, хоча вочевидь буває і так. Я молюся за її заступництвом насамперед тому, що вона вливає в моє серце спокій, незалежно від факту, чи я переживаю в цю мить якусь драму, чи ні.

Зустрічаємося щодня

Вже три роки я щодня зустрічаюся зі св.Ритою на новенні, яка інколи триває досить довго, а іншим разом — кілька хвилин. Щоденна молитва це не страшенні зусилля, високий акт аскези. Зовсім навпаки! Це цілі шістдесят хвилин незвичайного відпочинку та спокою. Вони починаються зі слів молитви, але потім поступово переходиш углиб себе. Людської мови починає бракувати, й хоча промовляєш слова літанії чи новенни, то насправді «розмовляєш» зі св.Ритою, тільки що не з допомогою слів, а якось інакше, всім своїм буттям, серцем і душею. Скидаєш баласт, відкриваєш себе перед нею, перед Богом і перед собою самим. Це дуже приємна розмова, тільки що без використання звичного способу вираження думок.

Буває, я не розумію чогось важливого, в чомусь гублюся, втрачаю розпізнання. Це коли душа сходить на манівці й ніде не видно шляху. Кількагодинна молитва до св.Рити тоді випростовує стежки, пояснює мені сенс. Що довше я перебуваю на молитві, то більше спілкуюся з «позавербальною» відповіддю на мої розгубленості. Бо св.Рита не дає відповіді «це отак і отак», не вкладає в голову інтелектуальну інформацію. Говорячи метафорою Честертона, завдяки ній можна вкласти голову в Небо, замість пхати ціле Небо в голову. Це відповідь, яка може змінювати людину на краще. Вона з цього погляду для мене є провідником у вірі. Для мене це свята від слів Ісуса: «стане джерелом, що струмує у життя вічне» (пор. Йн 4,14).

Вона єднає людей

Маю відчуття, що мир, який я відчуваю, це лише кілька крапель із цього «джерела». Свята Рита дає мені лагідність. Для мене це важливий визначник святості: Ісус у моїх очах — неймовірно лагідний, а разом із тим рішучий; міцний і витривалий. Але також і спокійний. Щось із цієї «Божої лагідності» має в собі св.Рита, й видається мені, що тільки тоді, коли цю «лагідність» маєш у серці, можна переносити гори, зносити найважчі хрести і давати раду в найсильніших труднощах.

Свята Рита єднає людей. Пам’ятаю час, коли я познайомився зі своєю коханою. Я людина несмілива, і не дуже знав, що робити далі. Ми зустрілися випадково, а пізніше нібито випадково, у бібліотеці. Розмовляли про все: про книжки, про нас самих. Коли наставала мить прощання, я виходив із бібліотеки і йшов до храму кармелітів неподалік. Я вірив, що це моя нова прекрасна місія: молитися за дівчину, в молитві безкорисливої любові, та ввіряти почуття Богові.

Розмовляв із Богом спокійно

Відтоді я перестав звертатися до Бога тільки як до Господа й Істини, а почав із Ним вільніше розмовляти про любов — я приходив до Любові. Споглядав Серце Ісуса на вітражі, відчуваючи, що в Його Серці є те, що я сам починав відчувати до дівчини з бібліотеки. Тоді подумав, що св.Рита може багато що зробити. Вона жінка, отож добре розуміє мою ситуацію. І я всерйоз подружився зі св.Ритою. Відчуваю, що значною мірою завдяки її заступництву ми з дівчиною тепер разом.

Донині прошу св. Риту про те, аби кожного дня і, якщо це можливе, до кінця життя провадила наше «ми» шляхом Божим.

Міхал Ґолембьовскі, DEON