Погляд

5 порад, як розпізнавати добрих і злих духів

30 Грудня 2017, 12:15 1883

Ми намагаємося зрозуміти, коли на нас впливає добрий, а коли злий дух, аби приймати правильні рішення, слідуючи за добрими натхненнями і відкидаючи  пропозиції сатани.

Молячись при допомозі«Духовних вправ» св. Ігнатія Лойоли і укріплюючись іспитом совісті, ми стаємо дедалі вразливіші до того, що св. Ігнатій називає «порухи в душі». Це думки, фантазії, емоції, схильності, бажання, почуття, огида до одних речей і захоплення іншими. Згадаймо, як св. Ігнатій відновлювався після поранення гарматним снарядом; думаючи про майбутнє, він помічав у собі різні внутрішні порухи. Про це він пише (у третій особі) в автобіографії:

«Проте він не звертав на це уваги і не затримувався на оцінці цих відмінностей, аж до моменту, коли дещо відкрилися йому очі і почав він дивуватися їм і осмислювати їх. Цей випадок змусив його зрозуміти, що деякі думки впроваджують його у смуток, інші ж дають радість. І так, потрохи, він дійшов до пізнання різних духів, які в ньому діяли — одного диявольського, іншого Божого».

Іншими словами, св. Ігнатій вірив, що ці внутрішні порухи були наслідком дії «добрих і злих духів». Духовне розпізнання — це рефлексії над тим, що нас внутрішньо порушує, аби ми могли зрозуміти, звідки ж походить і куди веде те, що нас зачіпає. Ми намагаємося зрозуміти, коли на нас впливає добрий дух, а коли злий, аби приймати правильні рішення, слідуючи за стимулами доброго духа, і відкидати поштовхи злого. Розпізнання духів допомагає зрозуміти волю або ж прагнення Бога щодо нашої особи.

Тема добрих і злих духів може здаватися чужою для ментальності сучасних людей, що моляться «Духовними вправами». Психологія пропонує нам іншу термінологію на означення того, що св.Ігнатій називав добрими і злими духами. Ми знаємо значно більше, ніж св. Ігнатій, на тему людської мотивації і впливу культури та суспільства на психіку людини як індивіда. Проте тут і я дотримуюсь стилю мовлення св. Ігнатія, який говорить про добрих і злих духів, оскільки такий стиль нам допомагає зрозуміти, що зло сьогодні існує у різних іпостасях. Зло — це частина нас самих, адже воно більше від нас. Чи ж ми не свідки того, що космічна битва між добром і злом точиться у кожному людському серці? Проте пам’ятайте: хай яке велике зло, але доброта Бога набагато більша.

Святий Ігнатій у «Духовних вправах» подає нам різні принципи, що дозволяють розпізнавати духів (ДВ, 313–336). Подані нижче принципи показують загальну дію доброго і злого духів. А їх правильне застосування залежить від того, наскільки добре знаєш людину, в якій діють ці духи.

  1. Добрий дух штурхає людей, що перебувають у гріху, або ж тих, що закрилися на Божу благодать, викликаючи докори сумління, впроваджуючи у неспокій і «даючи їм відчути свідчення розуму» (ДВ, 314). Добрий дух намагається привернути увагу таких людей, щоби вони повернулися до Бога. Натомість злий дух не бажає нічого більшого для них, як залишатися у сум’ятті й темряві. Тому він намагається зробити їх самовдоволеними, підсовуючи різноманітні виправдання, заманюючи черговими задоволеннями і відволікаючи увагу.
  2. Діючи на людей, що зростають у вірі, надії та любові, а також прагнуть жити життям, угодним Богу, злий дух намагається зіштовхнути їх із цієї дороги через пробудження в них неспокою і страху, фальшивого смутку, непотрібного внутрішнього сум’яття, розчарування та створюючи інші перешкоди. Добрий дух, навпаки— зміцнює, дає відвагу, потішає, усуває перешкоди й наповнює спокоєм (ДВ, 315). Більшість людей, що досягли цього етапу, належать до другої категорії. Тому слід усвідомлювати те, як злий дух може заважати нам у реколекціях, і слідувати за добрим духом, який нас потішає і підносить.
  3. При розпізнаванні духів, описуючи внутрішнє життя,користуємося часто двома термінами. Духовна розрада — це почуття, яке розпалюється в нас любов’ю Бога, до того рівня, що відчуваємо поштовх до любові і прославлення Бога, а також служіння Йому і допомоги іншим. Ігнатій Лойола так у підсумку окреслює такий стан: «Зрештою, втіхою називаємо будь‑яке зростання надії, віри і любові, а також внутрішню радість, яка закликає і притягує до речей небесних і до спасіння своєї душі, сповнюючи її миром і супокоєм у Творці й Господі» (ДВ, 316). Душевний біль, навпаки, це стан душі, яка перебуває у густому мороці чи сум’ятті. Нас атакують усякого роду сумніви; нападають спокуси; ув’язнює усе, що стосується нас самих. Ми надмірно збуджені й неспокійні, почуваємося відрізаними від інших. «Все це, — як каже св.гнатій Лойола, — схиляє до зневіри, браку надії та любові. Людина відтак стає бездіяльною, байдужою і сумною, відчуваючи відокремленість від свого Творця і Господа» (ДВ, 317).
  4. Слово перестороги: Духовна розрада не завжди означає щастя, а терзання не завжди значать смуток. Іноді перебування у смутку, самотності або й неспокої — це момент навернення і близькості з Богом та іншими людьми. Періоди страждання можуть бути й хвилинами благодаті. Коли, наприклад, я був присутній під час смерті мого батька, це було дуже сумно, хоча одночасно я відчув глибокий спокій, завдяки близькості з ним і рештою родини, яке в той час мені було дане. Інший приклад — це докори сумління, які з’являються, щойно я скривджу іншу людину, і можуть зрештою привести до радості, що є наслідком примирення з тією ж людиною. І навпаки, наш внутрішній мир чи щастя можуть бути ілюзією або ж самообманом, якщо це тільки прикриття від справ, що вимагають від нас конкретних дій. Я можу почуватися повністю щасливим, а насправді застрягнути у добре знайомому гріхові, наслідків якого не помічаю. Я думаю тут, наприклад, про те, як легко ми в’язнемо «по вуха» в роботі або безглуздих розвагах, або ж перебуваємо у самовдоволенні, уникаючи одночасно важкої розмови з коханою людиною. Також у цьому випадку ключове питання звучить так: звідки приходить цей порух і куди мене веде.
  5. Розпізнання духів вимагає емоційної зрілості, внутрішнього спокою та здатності дбати про своє власне внутрішнє життя. Розпізнання потребує практики, оскільки ми навчаємося «розпізнавати духів» шляхом спроб і помилок. Іспит сумління —це щоденна нагода вчитися розпізнавати духів і важливий елемент реколекцій; це також мистецтво. Святий Ігнатій дає нам мудрі та конкретні правила, що стосуються такого розпізнання, але часто доводиться імпровізувати і адаптуватися до ситуації, позаяк Бог працює в кожному унікальним чином. Мудрий духовний керівник чи близька людина можуть допомогти вам розпізнати свої внутрішні порухи.

Наскільки це можливо, спробуйте застосувати ці принципи паралельно з вашою щоденною діяльністю. В усьому, що ви робите, спробуйте слідувати за Богом, який діє  через «добрих духів», згідно зі своїм власним здоровим глуздом та порадами добрих людей у вашому оточенні.

«У тих, хто прямує від доброго до ще кращого, добрий ангел торкається душі лагідно, легко і м’яко, наче ото крапля води, яка всмоктується у губку; злий ангел натомість торкається душі грубо, з шумом і неспокоєм, як крапля, що падає на камінь».

Кевін О’Браєн SJ, Deon.pl

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: