Цього разу тему гомошлюбів порушили і підхопили у Німеччині. Мовляв, ось, Церква стане прогресивнішою. Церква повернеться обличчям до реальних потреб сучасних людей і буде благословляти одностатеві зв’язки.
Це все шалено нагадує старий радянський (перепрошую) анекдот про сусіда, який виграв «Волгу» в лотерею. На запитання, чи це так, відповідь така: «Ну, загалом — так, але не в лотерею, а в карти, не «Волгу», а п’ять рублів, і не виграв, а програв».
Інколи я дуже не люблю «четверту владу» саме за те, як вона зловживає тим, що вона є владою. Не кажучи про замовлення, тиск ґендерної ідеології, промивання мізків, перебріхування сказаного, пересмикування фактів, а також про вперте будування вигаданих висновків на підставі того, що сказано не було.
Як виглядає тема з оцим «кардинал сказав, що Церква благословлятиме одностатеві зв’язки»? Дуже просто.
Етап перший. Журналіст ставить питання, що безпосередньо стосується теми, яку треба просувати. Відповідно, він/вона отримує «законні підстави» сказати, що ієрарх говорив про таку тему. Створюється враження, ніби ієрарх сам зацікавлений у цій темі.
Етап другий. Нагнітається хвиля «благих намірів» по всій відповідно налаштованій пресі, яка «чекає весни у Церкві» (або бурхливо протестує, не дошукуючись коренів. У диявола роздвоєні копитця). Використовуються для поширення або неповні висловлювання, або з неточними формулюваннями.
Етап третій. Церква уточнює, що кардинал говорив про інше, але її вже ніхто не слухає.
Чому я називаю таке спілкування вавилонським? Через помішання мов. Коли людям кажуть одне, а вони якось «принципово» розуміють інше. Навіть якщо не брати до уваги варіанту прямого пересмикування і замовних матеріалів для підриву авторитету Церкви чи схиляння людей до думки, супротивної вченню Церкви. Існує цілком щире «вавилонське спілкування», коли люди просто чують своє. Найкращий приклад — широко відома фраза Папи Франциска ще з першої прес-конференції на борту літака, коли його (а хто би сумнівався) спитали про таку «гарячу тему», як ставлення Церкви до гомосексуалістів. Із відповіді Франциска усім світом розлетілося «хто я такий, щоб його засуджувати» — і намертво зникло, ніби й ніколи не було, сказане перед тим: «Якщо людина просить про прощення (ішлося про контекст Таїнства сповіді), то хто я такий, щоб його засуджувати?»
Вавилонське спілкування — це коли сторони по-різному розуміють слова і терміни. Коли одне й те саме поняття, наприклад, гомосексуальності, для одних означає свободу, а для других — розпусту. Відповідно, одні будуть розуміти сказане як «прогресивне», а другі — максимум як необхідність підтримки людини у складній ситуації, аби вона могла вибратися зі свого гріха.
Кардинал Райнхард Маркс в інтерв’ю для «Bayerischer Rundfunk» не сказав однозначного «так» на підтримку гомосоюзів, що визнає сама авторка матеріалу. А галасу вже чимало.
Отже, як насправді виглядало інтерв’ю кардинала Маркса для згаданого видання.
Карін Віндлінґер: «Католики вочевидь мають пропозиції у питанні “вітамінів”, яких хочуть, щоби Церква їм давала, але сама Церква не завжди посувається вперед, коли справа стосується певних очікувань, що з’являються з боку католиків. [Дозволю собі втрутитися в переклад: зверніть увагу — маніпуляція. Справу подано так, ніби католики загалом, ВСІ, бажають переліченого далі. — Авт.] Наприклад: дияконських свячень для жінок, благословення гомосексуальних зв’язків або відкинення ідеї целібату для священиків».
Кардинал Райнхард Маркс: «Я не вірю, що названі питання — найважливіші “вітаміни” [яких потребує Церква]. Це питання має бути порушене з іншого боку, а саме: як Церква має виходити назустріч умовам життя сучасного світу, маючи вочевидь на увазі поточні спостереження. Наприклад, на полі душпастирської праці, душпастирської опіки. Це для мене основоположний напрям, який останнім часом Папа наново підкреслив.
Ми повинні брати до уваги індивідуальну ситуацію конкретної людини, історію її життя, біографію, труднощі, яких вона зазнавала, надії, які вона бачила, стосунки, в яких вона перебуває. Ми повинні більше взяти це до уваги і почати більше товаришувати такій людині в її життєвих обставинах.
І це правда, яка стосується також і питання, про яке ви згадали; стосується вона і гомосексуалістів. Ми повинні бути душпастирськи близько до людей, які потребують такої опіки і також справді її хочуть [підкреслення моє. — Авт.]. І треба заохочувати священиків та душпастирських опікунів, аби зміцнювали людей у цих конкретних ситуаціях. Я тут не бачу жодної проблеми. Однак повністю інакшим питанням є те, чи це має робитися публічно і в літургії. Це питання, в яких треба бути обережним і думати про них правильно».
Карін Вендлінґер: «Чи означає це, що ви, отче, бачите шлях до благословення гомосексуальних зв’язків у Католицькій Церкві?»
Кардинал Маркс: «Так, тут, власне кажучи, не існує загальних розв’язань. Я думаю, це не було би добре. Річ більше стосується душпастирської опіки конкретних випадків, що стосується також інших місць, де ми не можемо вказувати, де немає готової збірки принципів поведінки. Що не означає, ніби нічого не робитиметься.
Але насправді то ми повинні залишити турботу про ці ситуації конкретному опікунові душпастирства. Тоді можна дискутувати про конкретні випадки, як ми вже досі робимо, і роздумувати: як душпастирський опікун може собі з цим порадити? Однак я би насправді залишив [справу так, щоби] емпатично займатися окремими випадками поодинці, а не вимагав тут встановлення правил — існують справи, яких неможливо врегулювати».
Диявол, як кажуть, криється в деталях. Німецький текст інтерв’ю ієрарха чітко свідчить, що він не використав слова «благословення» (Segnung) стосовно гомосексуальних пар. Він говорив про душпастирський супровід, товаришування таким людям та про уділення їм допомоги й потіхи (Zuspruch).
Попри це, радіо «Bayerischer Rundfunk» (громадська телерадіокомпанія Баварії), яке оприлюднило розмову з кардиналом Марксом, подало її так, ніби він говорив про «благословення гомосексуальних пар», хоча це визначення з його вуст не пролунало. Інші медії підхопили тему, пишучи навіть про «німецьку Церкву, яка відкидає католицьку моральність», а також про те, що весь німецький єпископат (а не особисто кардинал Маркс) «схоже, допускає благословення гомосексуальних пар».
Так, медіаграмотність стає засобом номер один у ситуації тотального вавилонського спілкування…
Кардинал Райнхард Маркс став архиєпископом Мюнхена в лютому 2008 року. Він — пастир найбільшої в Німеччині католицької дієцезії, яка налічує понад 1,7 млн вірних. Також він очолює Конференцію єпископату Німеччини. Останні десять років, як архиєпископ, доклав чимало зусиль до з’ясування педофільських справ у Німеччині та був у контакті з жертвами таких скандалів. У своєму служінні цей 64-річний ієрарх шукає зваженості в екуменічних стосунках, а також доброго підходу до вирішення проблеми несакраментальних подружжів.
З використанням матеріалів сайту Deon
фінансово.
Щиро дякуємо!
