7 лютого 2018 р. храм св. Олександра у Києві почав заповнюватись людом ще задовго до початку вечірньої Святої Меси.
Перед головним вівтарем стояв образ святого Шарбеля, якого сьогодні мало хто не впізнає. Святий та чудотворець із Лівану, мароніт. Але цього дня свято було подвійним. З іншого боку стояв образ святого Марона, ранньохристиянського арабського святого, аскета з Лівану, монаха, пустельника, учителя і чудотворця, який жив у другій половині IV століття. Саме від нього бере свою назву ліванська Церква, що зветься маронітською.
Перед початком Святої Меси до конкафедрального храму були внесені мощі св.Шарбеля, які залишаться тут назавжди.
Святу Месу очолив архиєпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, у співслужінні з єпископом Києво-Житомирської дієцезії Віталієм Кривицьким, священиками з різних парафій. Також був присутній Апостольський нунцій, Його Високопреосвященства Клаудіо Гуджеротті, прийшли представники різних християнських конфесій та представники влади.
Організацією свята займався засновник маронітської спільноти в Україні Еліас Сасін.
Для відчуття духу Лівану та прикрашення Святої Літургії співом приїхав з Лівану спеціально запрошений хор. Спів тією мовою, якою розмовляв Господь Ісус, коли ходив по землі, не міг не заворожувати.
Архиєпископ Мечислав, звертаючись до присутніх, почав проповідь словами святого Йоана Павла ІІ про те, що святими не треба захоплюватись, їх треба наслідувати. Святий Марон — приклад для наслідування і відкривання діянь Бога в нашому щоденному житті. Життя цього святого заохочує нас до покаяння і любові до ближніх. Його святість застерігає нас перед найменшим гріхом, провадить до наслідування Христа і перебування у Ньому. Святий показує найважливіші цінності в житті людини: любов, взаємне прощення. Говорить про велич Бога і Його безмежну любов, яка створила цей світ і віддала його нам. У паломництві земного життя святий нагадує нам, що у хвилину смерті матиме значення лише любов. Він заохочує нас відкинути гріх і ставати людьми любові, які не шукають свого, не величаються, не поводяться нечемно, все зносять і все стерплять. Така постава любові — це шлях радісного очікування непорушної надії, бо кожна людина покликана до з’єднання з Богом у щасті вічного життя. Ісус Христос — справжній Бог, який став справжньою людиною.
Хоч минуло багато часу, відколи святий Марон вирушив дорогою святості, та його життя підходить і для наших часів. Божа правда залишаться незмінною: ясною і однозначною, завжди постійною і вірною любові. Всі святі тужили за домом Отця, але перш ніж туди дістатися, вони жертовно працювали для блага людей. Нехай освячення наших думок, слів і вчинків наблизить нас до святості, а святість нехай видасть плід спасіння.
У багатстві Вселенської Церкви можна було пересвідчитися наочно, коли прохання у Молитві вірних лунали різними мовами, а дари до вівтаря приносили представники різних національностей.
На завершення Святої Меси лунало чимало теплих слів подяки всім тим, хто підтримує невелику кількісно, але згуртовану спільноту маронітів в Україні.
Красивим завершення святкового дня був урочистий концерт, після якого надовго залишиться в пам’яті спів такою незвичною для нас, дивовижною мовою.
За матеріалами: Київсько-Житомирська дієцезія РКЦ
фінансово.
Щиро дякуємо!
