Як зазначив у своєму коментарі о. Роман Лаба, перед Пасхальним Триденням — часом найвиразнішої боротьби з силами темряви — зло активізується.
Інакше бо навряд чи можна розцінити зникнення з сайту Президента петиції на захист традиційних сімейних цінностей, проти пропаганди гомосексуалізму, причому саме тоді, коли до набору необхідних 25 тисяч голосів залишилося зовсім трохи. Для тих, хто тільки «вважає себе віруючим», а всерйоз то сумнівається, чи проповіді у Церкві якось пов’язані з реальним життям, це просто-таки знак.
А окрім того, що це знак прояву темних сил, це ще й нагода для віруючих громадян України (а також невіруючих, але які сповідують традиційні сімейні цінності) стати на захист своїх громадянських прав. Тому що усунення петиції відбулося незаконно, за одним листом-скаргою про «дискримінацію ЛГБТ», без судового розгляду цієї справи. Хіба не дискримінується таким чином думка більшості?
Про свою стурбованість ситуацією написали у відкритому листі єпископи РКЦ в Україні. Чітко і детально ситуацію сформулювала заява Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. А єпископ Віталій Кривицький, ординарій Києво-Житомирський, який очолює Комісію «Держава—Церква», запросив на нараду представників католицьких ЗМІ, аби спільно подумати про те, як реагувати на цю ситуацію.
Попри всю зайнятість, у Великий Четвер єпископ прийняв у курії представників CREDO, Радіо Марія і Католицького медіа-центру, де представив листи від імені Конференції єпископату РКЦ та ВРЦіРО (будуть на CREDO, щойно їх узгодять і оприлюднять на відповідних сайтах). Єпископ Віталій повідомив, що в усній розмові з представником Адміністрації Президента він отримав запевнення: петицію повернуть. Відповідно, лист Конференції єпископату про протидію пропаганді гомосексуалізму матиме знову чинне посилання. (Інші петиції, до Верховної Ради і Кабінету міністрів, не були видалені, підписи можна подавати.)
Владика виклав своє бачення та вислухав пропозиції, як можна і як варто реагувати на цей випадок. Якщо ми правильно відреагуємо на те, що сталося з петицією, — можемо довести до відома керівництва нашої держави, що з голосом віруючих в Україні рахуватися не тільки варто, але й необхідно. Насправді, сказав владика Віталій, навіть добре, що це сталося у передпасхальні дні: було би набагато гірше, якби ця петиція, за всієї активності й підтримки Церков, набрала свої 25 тисяч голосів для розгляду — і була забута владою, як інші подібні звернення від імені громадян.
Противлячись добру, сатана завжди програє. А для нас, віруючих громадян, це прямий заклик піднести голос, заявити про нашу позицію, а заодно нагадати нашим депутатам: відсоток тих, хто сповідує традиційні цінності, в Україні набагато, набагато вищий за тих, хто має інші погляди. Кожен, хто планує продовжувати свою участь у керуванні державою, має враховувати цей простий момент: кого охочіше підтримуватимуть, хто які цінності представлятиме у своїй наступній передвиборчій програмі.
Християни, зокрема католики, і зокрема римського обряду, мають насамперед очевидне завдання — у дні Великого Тридення молитись і постити за порятунок здорової сім’ї у нашій державі, за наш уряд і всіх, причетних до владних структур та механізмів. Те, що нашу думку і наші голоси певні люди намагаються приглушити або й безпосередньо усунути, не повинно нас дратувати і скеровувати до поганих думок про владу: яка вона є, та вона — наша. Тому, заявляючи свій цивілізований, демократичний протест проти недемократичного рішення певних людей, ми тим більше маємо обов’язок за них молитися.
З іншого боку, ця ситуація ставить нас усіх, клір і мирян, перед фактом, що для успішного захисту здорових основ суспільства ми повинні вміти реагувати, а також уміти просувати свої цінності. Тому Церква, зокрема Київська, безпосередньо зацікавлена в активних мирянах — юристах, сімейних консультантах, психологах, педагогах, — які би могли надати допомогу своєму єпископу та курії, як порадою в правовому полі, так і просімейною активністю. Єпископ буде радий вітати таких людей і працювати з ними.
Як християни, ми зобов’язані жити своєю вірою. Особливо це видно і зрозуміло саме у день Великого Четверга. У своїй проповіді на Месі Вечері Господньої єпископ Віталій, зокрема, торкнувся і теми зневаженої петиції, відкинутої думки громадян своєю ж державою. Меса Великого Четверга не має завершення — після перенесення Ісуса Євхаристійного до Темниці всі просто розходяться. Це чіткий символ того, що ми все ще «перебуваємо при столі Господньому», а отже, якщо не розривати цього зв’язку, не грішити, — то Євхаристійна присутність іде з нами туди, де ми є. Ми маємо нести людям Христа. У протидії нехристиянським силам ідеться не про спротив владі чи її засудження, а про те, що ці люди не знають правди, не розуміють або втратили це розуміння. Ми їм маємо нагадати. Після незавершеної Меси Христос у Темниці — як символ того, що у багатьох наших охрещених співгромадянах, які провадять не-Божу діяльність, Господь присутній, силою Таїнства Хрещення, але замкнений у в’язницю грішної душі…
В цих намірах треба молитися, а до протидії варто єднатися. До знаків часу належить потреба бути громадянським суспільством і вміти захищати свої права та цінності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
