Впізнати Христа у Євхаристії

Роздуми над Словом Божим на середу у Великодній октаві

Розчаровані учні йдуть із Єрусалима. «Ми сподівалися», та наші сподівання розвіялися. Ми покладали надію в Ісусі з Назарета, «що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом», але Його видано, розіп’ято, вбито. Правда, деякі жінки нас здивували, бо кажуть, що бачили ангелів, які кажуть, ніби Ісус живий…

До них приєднується Незнайомець. Він провокує запитаннями, Він викликає дискусію, Він говорить гострі й неприємні слова. І починає пояснювати, «почавши від Мойсея та від усіх пророків… те, що в усім Писанні стосувалося до Нього». Як зізнаються пізніше учні, в них палало серце, коли він говорив до них. Та очі далі продовжували бути закритими, вони дивилися на Бога і не бачили, були біля живого Ісуса, але Його не зустріли…

Зустріч завершується вечором, коли Незнайомець «узяв хліб, поблагословив і, розламавши його, дав їм». Як у Великий Четвер. «Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них». Залишився поламаний Ним хліб.

Євангеліє показує нам конкретну можливість зустрічі з живим Ісусом. Слово Боже може розігріти серце, тому до нього необхідно часто приходити, щоб полум’я віри не було огорнуте темрявою та холодом. Але повністю зустрічаємо Його в тому хлібі, який Він благословляє, ламає і дає. Дивлячись на Євхаристію, ми бачимо Воскреслого. Повна зустріч із Ним — це Пресвята Євхаристія: як Меса, так і найдорогоцінніші Його Тіло й Кров, що їх приймаємо у Причасті.

Дякую Тобі, Христе, за дар Євхаристії. В моїй земній дорозі долиною плачу будь моїм товаришем. Говори до мене, пояснюючи події мого життя в світлі Писання. Розігрівай серце. А Твій благословенний хліб, який і є Твоєю присутністю, нехай буде моєю силою сьогодні і завжди.