Коли вдячність щира…

Якби хтось запитав мене, чи подяка — це перша мета ігнатіанського іспиту совісті, я б відповів: звісно, так.

Більше того, кожному, хто починає практикувати цей надзвичайний спосіб молитви, я би порадив не робити подальших кроків без попереднього досвіду вдячності й щирого її висловлення Богу за Його дари, отримані протягом цього конкретного дня.

Звісно, такого роду молитва — не для порпання у своїх гріхах або скрупульозного ділення макового зерна начетверо; вона також не спрямована на вивчення виключно своїх емоцій, почуттів, думок, постав, поведінки в психодинамічному, поведінково-пізнавальному, структурному, гештальт- чи трансакційному напрямку… Ви знаєте, що я маю на увазі. Іспит совісті — це молитва, в якій подяка займає не передостаннє місце, а перше. І без вдячності він поганий, шкідливий, це даремні зусилля, марна трата часу та сили. Він стає колупанням у собі й своєму гріху; нудним мороченням голови Богу. Це гидота егоцентричного зосередження на собі.

Час для практики

Оскільки відсутність вдячності викликає такі жахливі наслідки, як я описав, то пропоную вам невелику духовну практику. Шановні читачі, вам більше не потрібно читати цю статтю. Відкладіть її на мить, побудьте в тиші кілька секунд і відчиніть вікно. Глибоко подихайте. Подумайте за мить: які можуть бути плоди подяки Богові у вашому житті? Ви можете сказати: для чого це запитання і навіщо ця вправа? Для того, аби ви зрозуміли, що мотивує вас до цієї постави; щоби дякували Богу не «механічно», рутинно, а щиро виливали перед Ним свою душу, повну вдячності. Зараз я зроблю перерву, а ви подумайте про це хвилинку. За мить я повернуся з чаєм, і далі ми подумаємо разом. Зрештою, де двоє чи троє, там Він присутній… «Моліться безперестанку, за все дякуйте» (див. 1 Сол 5, 18). Коли ми придивимося до нашої ситуації, завжди знайдеться привід подякувати. І я не маю на увазі ефекту Поліанни, рафінованої оптимістки…

Екстравагантна доброта Бога

Вдячність — це перша постава людини щодо Бога, який обдаровує — як кажуть документи Церкви — «у надлишку своєї любові». І це правда, оскільки Божа любов є надмірна. Вона за нашими людськими категоріями повинна бути меншою. Це було би правильніше, справедливіше, легше для прийняття. Тим часом Його любов перевищує всяку міру. З неї походять усі дари для вас і для мене, і це причина для вдячності. Крім того, вдячність має таку дивну властивість, що коли її практикуєш — вона розширюється в тобі, і починаєш бачити, як щедро ти обдарований, скільки маєш. І що ти маєш, чого б не отримав від Нього?

Лікування вдячністю

А зараз кілька практичних властивостей подяки. Це як ліки для душі в світі людських прагнень, в якому нас часто умовляють, що, коли у нас буде це і те, а ще тамте, — тільки тоді ми будемо щасливі! Вдячність — як заспокійливий бальзам; як теплий обід. Коли помічаємо те, що маємо від Бога щодня, тоді це вириває нас із гіркоти, нарікання, дріб’язковості, заздрощів, порівняння себе з іншими. Вдячність звільняє. Дає крила. Робить духовно і психічно легкими — нас, людей, обтяжених, пригнічених, зосереджених на собі та своїх проблемах, сконцентрованих на тому, чого ми поки що не маємо. Це справжній рецепт життя, повного миру, без гонитви, без засмічення абичим. Вона також відкриває на близькість із Тим, хто нас любить. Це скорочує відстань, робить сміливими у стосунках, а потім ми усвідомлюємо, як щедро ми обдаровані й люблені і як важливі для когось. Вдячність дає сили і запал любити і служити. Позиція подяки на молитві ігнатіанського іспиту совісті (ІІС) — правильна, бо ми понад міру обдаровані любов’ю. Осягнення вдячності в рамках IІС відкриває нас на його наступні етапи, але якщо її немає, то дайте собі спокій із продовженням іспиту совісті. Попросіть краще Святого Духа про благодать вдячності. Про те, щоби побачити правду про свою обдарованість. І не йдіть далі, якщо ви цього не відчуєте.

Крадії радості

Після доброго іспиту совісті ми віднаходимо надію і стаємо радісними. А чи забагато ми маємо її, щоби так легко відмовитися від цього джерела? Цей пошук і знаходження Бога в повсякденному житті (про який, в кінцевому рахунку, йдеться в ігнатіанській духовності), базується на досвіді того, як Він діяв, як Він обдарував мене, за що я Йому вдячний. Минулого року, коли я зі співбратами проводив реколекції для викладачів та учнів одного з ліцеїв, то вирішив зробити невеличкий тест. Я не знав, які будуть результати, але вирішив ризикнути. Я роздав учасникам найбільш читані газети. Також попросив проглянути популярні інтернет-сайти. Завдання полягало в тому, щоби з’ясувати, скільки, на їхню думку, поганих новин, скільки добрих і скільки нейтральних. Як наступний крок я попросив їх записати хороші та погані сторони своєї роботи, класу, групи. Як ви думаєте, яких повідомлень було більше? Добрих? На жаль, ні… Щодня ми чуємо шум поганих новин з усіх боків. Журналісти кажуть: «гарні новини — це погані новини». І зло, яке ми відчуваємо щодня, здається, затьмарює добро. Воно любить бути поміченим, надимається і хоче бути видимим. І так від поганих новин ми переходимо до зла в нашому повсякденному житті: воно проникає в нас непомітно і викликає роздратування, розчарування, нервозність, почуття небезпеки, агресію, занепокоєння тощо.

Відштовхнися від дна — дякуй!

Ліки від того, що до нас приходить ззовні, — це саме такий «іспит вдячності». Він насправді зцілює наш розум. Дозволяє звернутися до добра і відвернутися від зла. Коли ми бачимо добро (особливо під час ІІС), усвідомлюємо, від Кого воно походить, — в нас народжується бажання дякувати Богові, а це, своєю чергою, зроджує в нас відкритість і готовність до справжнього, невимушеного Його прославлення. Хіба не таких поклонників мав на увазі Ісус, коли говорив про поклоніння Богові в Дусі та істині? Бути вдячним — означає не сприймати речі як очевидні, а йти до їхнього початку. А початок вони мають у Бозі. Тому, коли ви молитеся іспитом совісті, зупиніться на конкретних подіях, досвіді, зустрічах і спробуйте побачити, як щедро ви були обдаровані Богом сьогодні. Придивіться також, у якому напрямку провадив вас Бог, якими були Його делікатні натхнення, до чого вони запрошували? Можете поставити собі запитання: що сталося в моєму житті сьогодні? Коли я відчував радість? Хто був добрим до мене? Скільки і яке добро я зробив для інших? Побачте, що Бог робить для вас і ваших ближніх, а також і в вас. Побачте ті дари, якими Він вам дає, як в подарунок від Нього. Але, увага: все діє, коли ваша подяка щира, коли вона полягає не в механічному переліку одного й того ж самого, без душі, без участі. Може, в рамках ІІС краще подякувати за менше, але щиро, ніж перерахувати кілька стандартних причин бути вдячними. І важливо: ви не залишаєтеся з цим самі, бо є Хтось, хто приходить на допомогу нашій слабкості, коли ми ще не можемо вповні дякувати…

Переклад CREDO за матеріалами: Лукаш Висоцький SJ, Shum z nieba