Роздуми над Словом Божим на понеділок VIII тижня Звичайного періоду, рік ІІ
«Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже». Ці слова Господа бентежать Його учнів. «Хто ж тоді може бути спасенним?» — запитують вони.
Учні Ісуса Христа походили з різних верств населення: були серед них рибалки, були й близькі до юдейської аристократії, як Йоан апостол; були близькі до фарисейських кіл — адже хтось мусив домовитися з Ісусом про Його таємну зустріч з Никодимом; були учні, що належали до кіл митарів, як, наприклад, апостол Матей. Тобто вони могли бути і більш, і менш заможними.
Питання про багатство для людини важливе: не тільки для багатих, але й для бідних. Хоча ми розуміємо, що важливе не саме багатство, а здатність нашого серця прив’язуватися до нього, проте замало буде сказати, що ми не прив’язуємося до свого багатства. Бо коли йдеться про відмову від нього, нами заволодіває страх, пригнічення і зневіра. Я часто бачив, що багаті люди дуже обережно дають свої гроші на допомогу ближнім. Інколи вони виправдовують себе тим, що якби не були ощадними, то нічого взагалі б не мали.
Правда полягає в тому, що принцип, якому ми надаємо перевагу в наших учинках, формує наше серце, формує всю нашу життєву поставу. Якщо головний принцип нашого життя — не втратити маєтку, то ми формуємо своє життя так, що врешті можемо втратити Божу любов, а отже — все.
Тому варто все життя задавати собі труду і жертви ділитися з тими, які потребують допомоги. Вчитися відмовляти собі у дозволених, але не конче потрібних витратах. Умертвлювати свою жадібність великодушністю, жертовністю і розсудливістю. А плануючи свій особистий чи сімейний бюджет, планувати також і витрати на благодійність. Усе це змінює і формує наше серце в любові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
