У ситуаціях, коли наше свідчення про відважну віру могло б змінити ставлення багатьох наших ровесників до Церкви, сором і лінь перемагають наше апостольське завзяття.
Більшість із нас чудово знає долю апостолів Ісуса, зокрема після Його воскресіння. Ми знаємо, скільки вони зробили, з якою силою вони свідчили про Христа, скільки мали запалу в проголошенні Доброї Новини і скільки Бог зробив їхніми руками. Повертаючись до нашого часу, дивлячись на молодих католиків, яких Ісус, так само хотів би бачити серед своїх апостолів, які сміливо проголошують Його любов світу, я помітив, як часто ми про все це забуваємо.
У ситуаціях, коли наше свідчення про відважну віру може змінити ставлення до Церкви багатьох наших однолітків, сором і лінь перемагають наш апостольський ентузіазм. Перші апостоли віддали своє життя за віру, а нам так важко признаватися до Господа в простих щоденних діях.
Хрестик на шиї: зовнішня ознака належності до Ісуса, його носіння — це не вихваляння вірою, а сміливе визнання Бога. Чому ми часто вибираємо модні кулони, коли можемо мати знак нашого спасіння біля серця?
Молитва перед їжею — це не дивна непотрібна традиція, а знак нашої довіри до Творця. Чому так часто нас перемагає збентеження, коли ми можемо продемонструвати, що нам не соромно вірити в Бога і що ми в усьому довіряємо Йому?
Знак хреста біля церкви — це не позерство, а честь, яку віддаємо нашому Господу. Чому так часто нас долає сором, чому ми проходимо повз церкву, сміючись над дурними жартами своїх друзів, коли можемо дати живе свідчення нашої віри?
Піст у п’ятницю — це не вид чудової дієти, а вміння зректися себе. Чому ми так часто вибираємо лінивство і переїдання, коли можемо зростати у вірі і сміливо свідчити серед інших, обираючи пісні страви в цей єдиний день на тиждень?
Пам’ятаючи про Бога на відпочинку — присутність на Святій Месі щонеділі, також під час відпустки або канікул — це не релігійний фанатизм, а черпання благодаті з Небес. Чому ми так часто вибираємо поспати вранці або полежати на пляжі, коли можемо показати, що для нас найважливіша віра?
Захист Церкви: відстоювання християнських цінностей і доброго імені нашої віри — це не відсталість, а поведінка справжнього чоловіка і справжньої жінки. Чому ми часто вибираємо мовчання, коли можемо сміливо захистити свою віру і свідчити про Ісуса?
Євангелізаційний одяг: його носіння — це не вивищення себе над іншими, а проголошення Доброї Новини в сучасному світі. Чому ми часто вибираємо одяг з мирськими порожніми гаслами, коли можемо Божими цитатами на футболках зробити цей світ більш християнським?
Іноді справді не потрібно багато говорити, щоби залучити однолітків до Ісуса. Іноді достатньо простого прикладу сміливого свідчення про нашу живу віру. Єдине питання: чи вистачить нам на це відваги?
«Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих янголів. Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о присутніх не скуштують смерті, аж поки не побачать Царства Божого» (Лк 9,26-27)
Переклад CREDO за матеріалами:Даміан Кравчиковський, Stacia7
фінансово.
Щиро дякуємо!
