Що робити, коли ви як людина віруюча виявляєте, що ваші думки про себе не християнські? Тобто вони не зміцнюють вас і не роблять ваше серце здатним любити. Обмежують ваші творчі здібності, ресурси, знецінюють вас і те, що ви маєте.
Часто буває так, що ми прекрасно знаємо істину, яка міститься в Біблії, але помічаємо, що наші думки про себе суперечать тому, що в ній написано. Ми це усвідомлюємо, але усвідомлення мало що змінює. Нам важко думати про себе інакше. Чому це так? Що робити з тим, що ми насправді ловимо себе на одних і тих самих думках? Чому обмежувальні переконання про себе з’являються насамперед у складні моменти нашого життя, коли найбільше потрібно спиратися на Боже Слово?
Як боротися з небажаними думками?
Перший крок щодо певних небажаних думок — точно їх назвати. Сила обмежувальних переконань полягає в тому, що вони приходять у наші голови без участі нашої волі та свідомості. Вони схожі на автомат. Все, що ми маємо зробити, — це зупинитися на мить і замислитися: про що саме ми зараз думаємо. Тоді можемо перевірити правдивість такого твердження. Зрозуміти, що наша думка не відповідає правді про себе. Потім можемо подумати про те, звідки ця думка могла з’явитися в нашій голові. Можливо, це слова важливих людей із нашого оточення? Можливо, ви вже не раз переконалися, що ваш внутрішній діалог — це не що інше, як слова ваших родичів.
Переконання формуються в нас із раннього віку. Ми приймаємо те, що думають про нас наші батьки, брати і сестри, вчителі та інші люди із середовища, в якому ми ростемо. Як діти ми залежимо від наших опікунів. Ми визнаємо правдою те, що вони кажуть, але часто буває так, що це не відповідає біблійній правді. У дорослому віці можемо перевірити правдивість цього ствердження, але те, у що ми колись повірили, все ще працює в нас. Фальшиві переконання зазвичай повертаються у важкі моменти, коли не в змозі тверезо думати. Тоді ми запускаємо давні схеми. Блукаємо у своїх думках на кшталт «ти дурна» або «незграбна і ні на що не здатна».
Як часто протягом дня ви «про щось думаєте»?
Найпоширеніша брехня, з якою ми стикаємося, — це постійне знецінення себе: «я ні на що не здатний», «я непотрібна», «неважливий» і «небажаний». Ми також любимо позбутися будь-яких ресурсів: заперечуємо свою зовнішність, досягнення чи здібності. Часто ми також твердо віримо, що мусимо заслужити любов. Ми постійно ставимо перед собою умови, щоб бути коханими, наприклад: вона мене любитиме, якщо я виконаю її прохання, інакше вона мене відкине.
Крім того, ми любимо робити із себе рабів. Усвідомте, скільки разів на день ви кажете слово «мушу»? Ви переконані, що хтось або щось велить вам щось зробити. Часто ми нав’язуємо собі певні «норми»: наприклад, «я мушу бути приємною». Любимо також драматизувати через думки, приміром, «я розклеївся»», «не дам ради», «він мене зрівняє із землею», і самопокарання стає нашою повсякденною реальністю: «Завжди щось заважає».
Брак із дитинства
Ми цього не усвідомлюємо, але найглибші переконання про себе ми отримуємо ще немовлятами. Це відбувається поза словами. Батьки, піклуючись про свою дитину, цим кажуть їй, що вона важлива і кохана. З іншого боку, будь-яке нехтування і відсутність відповіді на потреби дитини формує переконання, що вона недостойна любові.
Травми раннього дитинства не можна виразити словами. Вони записані в нашому тілі, а тіло пам’ятає те, про що забуває розум. Ми часто вважаємо, що те, чого не пам’ятаємо, не існує. Однак насправді все навпаки. Неназване працює в нас найсильніше, і крім того, важко змінити те, що глибоко укорінилося в серці. Ви не можете про це подумати або поговорити. Отримані слова, які суперечать нашим переконанням, несвідомо відкидаються, бо те, у що ми віримо, інакше в нас запам’яталося. Це існує в нашому тілі й почуттях — у несвідомому.
Зосередьтеся на перемогах і не дозволяйте себе засуджувати!
Часом ми намагаємось думати про себе позитивно, але це не працює. Незважаючи на зміну думок, ми все одно відчуваємо, що нічого не варті, безнадійні тощо. Ми вважаємо, що не заслуговуємо на любов і наші бажання ніколи не сповняться. Жорсткість цих переконань, однак, не означає, що зміна неможлива. Може, нелегко буде змінити деякі думки і потрібно дати собі на це час. Ви можете це зробити, будуючи тривалі близькі стосунки з іншою людиною, від якої отримуєте турботу і підтримку. Досвід любові — це єдине, що може перемінити вас і зцілити слабке та поранене. Часто ми вважаємо за краще спробувати самі, але наполегливе форсування мислення умовлянням про те, що ви хочете думати, може виявитися марним.
Швидка зміна зазвичай крихка і поверхова. Ваше навернення відбуватиметься в процесі. Деякі думки зміняться миттєво, а зміна інших вимагатиме більшої роботи. Це не означає, що «з вами щось не так». Життя назовні, як і всередині себе, — це постійна боротьба між добром і злом. Раз виграємо, раз програємо. Зосередьтеся на перемогах і не дозволяйте себе засуджувати. Те, що ви раз чи двічі повірите в брехню про себе, не так вже й важливо. Важливо те, що наступного разу ви будете думати про себе інакше і переконаєтеся, що це правда. Найважливіше — не дозволити собі сумніватися в собі й бути впевненим, що ви кохані, незалежно від того, де ви зараз знаходитесь. Це найважливіше переконання, яке потрібно зміцнити у своєму серці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
