Погляд

Чому ти не такий, як твій брат? Пора покінчити з порівнянням

24 Жовтня 2018, 11:40 1272

Більшість із нас хотіли би порівняти, оцінити, вибирати переможців… і в цьому немає нічого поганого — якщо не йдеться про порівняння людей. Особливо тих, для кого ми — оракули і цілий світ, тобто дітей.

Якщо ми порівнюємо моделі телефонів, то просто хочемо вибрати найкращий. А чому ми порівнюємо дітей? Хочемо вибрати улюбленого? Навряд чи. Отже, саме час… зупинитися.

 

Початки

Гра в порівняння починається зовсім непомітно, відразу після народження. Не встигне маленька людина привітатися зі світом, як уже отримує достатню кількість очок за шкалою Апгар, а щасливі батьки оголошують людству, скільки кілограмів важить і скільки сантиметрів зросту має малюк.

А потім ще гірше: маля осягає чергові рівні розвитку у власному темпі — і безумовно, знайдеться хтось, хто здолав їх швидше. Хто в цьому віці вже давно сидів сам. А коли йому було дев’ять місяців, він пішов. І то сходами!

Дратує, чи не так? Що має відчувати дитина, яка з часом розуміє щораз більше — і постійно отримує повідомлення про те, що вона гірша за когось? Якщо цей недосяжний взірець чесноти — дитина дальніх родичів чи друзів, це ще півбіди. Але коли порівнюємо рідних братів і сестер — то нікуди вже не втечеш, оскільки об’єкт порівняння завжди перед очима. І він кращий; знову. Або навпаки, гірший; нездара.

 

Напрямок: вершина

Кожен батько, обдарований більше, ніж однією дитиною (особливо враховуючи батьків близнюків), визнає, що його діти головно відрізняються одне від одного. Фізична схожість й один і той самий генофонд не мусить перекладатися на вроджені схильності та здібності.

І зазвичай не перекладається, хоча, мабуть, для нас це було б набагато простіше. На жаль (чи на щастя) наші діти мають зовсім різне попередньо завантажене програмне забезпечення. Вони прийшли з ним у світ. Шануймо це.

Звісно, справа не в тому, щоб знизити планку і не вимагати від дітей, щоби вони переростали самих себе. Навпаки, навчаймо їх зростати над собою — а не вище сестер і братів.

Тому намагаймося побачити старання, підтримати таланти і похвалити зусилля, але, як вогню, уникаймо порівнянь, бо вони принципово несправедливі. Для одного з наших дітей щось буде легко, для іншого — великий подвиг. Тому звертаймо увагу, скільки праці та, друга дитина, мусила вкласти в сам ефект — а не як далеко вона від того, що в той же час досягла інша дитина. Теж наша. І теж чудова.

 

Чому ти не такий, як твій брат?

Найпростіша відповідь: бо я не мій брат. Не варто, однак, очікувати, що маля, яке має кілька років (особливо навчене «бути ввічливим»), вимовить це вголос. Буде швидше соромитись або захищатися, а коли стане старшим — просто здасться або повстане проти світу, батьків, школи, і насамперед — проти ідеалізованого брата чи сестри.

Однак він програє у кожному випадку, тому що люблячий дорослий на старті цієї чарівної розмови втовкмачив у його маленьку голову страшну правду про те, що завжди буде хтось кращий. Більш того, ця гра нескінченна. З віком стає тільки цікавіше.

Він зайняв перше місце на історичній Олімпіаді, а ти? У неї вже є хлопець, а ти? Щось із тобою не так? У нього цікаве хобі, а ти? Вона народила трьох дітей, практикує йогу, прекрасно готує, ще й стала менеджером у міжнародній корпорації, а ти? І так далі. Чудово, так?

 

Не просто батьки

Ще гірше з іншими дорослими: достатньо сімейного з’їзду і відразу ж армія бабусь (тіток, дядьків, непотрібне викреслити) кидаються у вир аналізу та порівнянь. Як із цим боротися?

Рішучо — бо ставка висока. Тому, коли під час зустрічі з іншими дорослими ви помічаєте, що розмова йде в неправильному напрямку, негайно змініть тему. Якщо це не працює, скажіть чемно, але чітко, що ми не хочемо порівнювати наших дітей, тому що вони всі прекрасні кожен у свій індивідуальний спосіб — і саме такими ми їх любимо.

Гаразд, а якщо навіть таке чітке повідомлення не допоможе? Ну, тоді залишається викотити важку артилерію — і почати голосно порівнювати шановних тіточок. Якась із них точно товща, старша, багатша, красивіша… А після такого виступу також велика ймовірність того, що одна з них образиться найбільше. Шкода — вона мала шанс промовчати. Наступного разу напевно ним скористається.

Переклад CREDO за: Ганка Цєнжадло, DEON

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: