Роздуми над Словом Божим на 25 грудня (Меса вдень)
Знову приходить Різдво. Щороку ми готуємось, очікуємо, можливо — в останню мить встигаємо впорядкувати необхідні справи, щоб святкувати це велике свято. Але одразу УВАГА! Що ми святкуємо? Хочемо святкувати Різдво чи Народженого? Це для нас свято подарунків чи прийняття найбільшого Дару Отця — Його Сина Ісуса Христа? На жаль, часто трапляється, що святкування закінчується тільки переповненими шлунками та порожніми серцями.
Ні, ми не можемо йти за традиційним святкуванням, за казковими звичаями світу, за телевізійним або рекламним святкуванням Різдва. Для багатьох це свято стало просто Різдвом і перестало бути Різдвом Ісуса Христа.
Як же не розминутися з Ісусом, ідучи на Його свято? Церква у День народження Господа передбачає чотири Божі Служби. На кожній Службі є свої власні читання. Передбачена окрема, оригінальна композиція Божого Слова, яка характеризується певним розвитком.
Вігілійна Меса розглядає родовід Ісуса Христа з Євангелії від Матея. Пастирка, тобто нічна Меса пастухів, розповідає про народження Ісуса у Віфлеємі та прихід пастирів із Євангелія від Луки. Меса на світанку говорить про повернення пастирів від Вертепу. Вони радіють і славлять Бога. І ось тепер Божа Служба вдень пропонує пролог Євангелія від Йоана.
Коли апостол Йоан, останній серед Євангелістів, пише четверте Євангеліє, він уже не має потреби розповідати про народження Ісуса Христа. Християни першого століття добре знали, що відбулося у Віфлеємі, знали історію Йосифа і Марії, чули про ангелів і про пастирів. Матей і Лука вже подали всі основні елементи Різдва Господнього. Тепер залишається тільки споглядати у поклонінні цю Велику Тайну Еммануїла — тобто Бога-з-нами. Недаремно символ євангеліста Йоана — це орел. Він наче злітає над Віфлеємом і говорить про Слово, яке стало тілом, яке є в лоні Отця і через яке постав світ. І це Слово оселилося між нами.
Сьогодні ми запрошені споглядати орлиним поглядом Йоана. Це погляд віруючої людини, яка не тільки похиляється з великим зворушенням над яслами з Дитятком, але називає Його Словом життя. Це погляд глибоко віруючої людини, яка не тільки бачить світло Віфлеємської зірки, але бачить справжнє Світло, що просвітлює кожну людину. Це зрілий погляд віруючого, який дивиться на немовля, але бачить Господа Життя.
Кульмінація усього прологу міститься у словах: І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. Йоан вживає слово «тіло», підкреслюючи земний і смертний аспект людини. Саме тут відбувається обмін: Бог стає людиною, щоб людина була близько Бога.
Йоан, як ніхто інший серед апостолів, відчув близькість Бога. Він споглядав славу Єдинородного Божого Сина зблизька. Він був на Горі Преображення, при воскресінні дочки Яїра, був з Ісусом у Гетсиманії. Але найбільше він пізнав, що означає мати Бога поруч, на Тайній Вечері, коли спочивав на серці Господа. Тому він ніколи не залишив Ісуса, навіть під хрестом.
Господь народився. Це тайна Його присутності, а також неймовірної близькості. Він хоче бути Богом-з-нами у вертепі біля ясел. Він хоче бути Богом-в-нас у Святому Причасті. Христос народився, приймімо Його!
фінансово.
Щиро дякуємо!
