Роздуми над Першим читанням на 22 грудня
Тими днями Анна, відлучивши Самуїла від груді, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.
І було заколено бичка, а хлопця приведено до Елі, і Анна сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, мій пане, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа. Про це хлоп’ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в Нього. За те ж я й віддаю його Господу: по весь свій вік буде відданий Господу!»
І поклонилися там Господу.
1Сам 1,24-28
Перше читання та Євангеліє пов’язані між собою: «Величає душа моя Господа» це те саме, що «я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в Нього. За те ж я й віддаю його Господу». Для святого Франциска Ассізського це одна з головних думок його життя: все походить від Бога, належить Йому, тому брат-францисканець повинен жити, нічого не маючи у власності (тобто жити в убогості). А те, що отримав, він має повернути Господу, щоб не обкрадати Бога з Його власності. Повернути можна: 1)прикладом життя; 2)словом. Словом — це подякою, проголошенням Божих благодатей і прославою. Про це останнє хочу сказати більше.
Прославлення — це не подяка, це щось інше. Це захоплення, подив тим, що Бог робить і ким Він є: в собі і для створінь. Саме так робить Марія — прославляє, бо бачить, ЩО вчинив з нею Господь, ЯКИЙ Він! Такі слова — віддавання Господу того, що Йому належить. Як Анна віддає Богу отриманий дар — свою дитину, Самуїла.
Господи Ісусе Христе, прославляю Тебе за Твоє народження! Все добро належить Тобі — віддаю Тобі себе і прославляю Тебе, бо Ти добро, єдине добро, найвище добро!
фінансово.
Щиро дякуємо!
