Роздуми над Словом Божим на 2 січня (спомин свв. Василія і Григорія)
Йоан Хреститель був страчений Іродом близько 30 року нашої ери. Однак у кінці першого століття — часу, коли було написано четверте Євангеліє, — Йоан надалі залишався духовним авторитетом серед євреїв. Навіть по смерті особа Йоана і його спосіб життя продовжували справляти сильний вплив на життя народу вірою. Його вважали пророком (пор. Мк 11, 32), першим великим пророком, який з’явився після століть їх відсутності. Багато хто вважав його також Месією. Коли 50‑го року н. е. Павло пройшов через Ефес, у Малій Азії, він знайшов групу осіб, які були хрещені Йоановим хрещенням (пор. Діян 19, 1‑4). І тому важливим для проголошування Євангелія було поширювати ствердження самого Хрестителя про те, що він не є Месією і що його свідчення — про Месію Ісуса.
«Чого ж бо хрестиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» Відповідь Йоана становить ще одне підтвердження його свідчення про те, що Месія то Ісус: «Водою я хрещу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; він наступить після мене, а я йому не гідний розв’язати й ремінця сандалі». І дещо далі в тексті Йоан, посилаючись на пророцтва (пор. Іс 11, 1-9; Єз 36, 25-27, Йоїл 3, 1‑2), які передвіщають вилиття Духа в месіанських часах, відносить їх до Ісуса Христа «Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, — той і хрестить Святим Духом» (Йн 1, 33).
фінансово.
Щиро дякуємо!
