Серед поганських народів існувало повір’я, що душі померлих мають вплив на життя живих. Після свого Воскресіння Господь перемінив наш погляд на життя. Подивіться, ці рядки писалися майже 2000 років тому рукою людини, тіло якої давно зотліло. Але ті люди поєднані з нами справжніми узами – узами Любові Божої, через наше занурення у Його життя, смерть і воскресіння. Давні християни живуть і перебувають разом із нами у Містичному Тілі Спасителя. І вітають нас: Христос воскрес!
Ви припроваджені до святого джерела хресної води, так як було покладене тіло Христове, зняте з хреста.
Кожного з вас запитували: чи віриш в ім’я Отця і Сина і Духа Святого? І ви склали визнання віри, що дає спасіння, після цього ви тричі занурились у воду та з неї виринули, і цим відзначили через образ і символи триденне захоронення Христа.
Наш Спаситель перебував у землі три дні і три ночі; а ви, виринувши першого разу з води, уявили собі перший день перебування Христа в гробі, а через занурення – першу з тих ночей. Той, хто живе вночі, – нічого не бачить, а той, хто живе вдень, – ходить у світлі. І ви також, занурені у воді, нічого не бачили, наче вночі, й лише виходячи з неї, вийшли на денне світло. За одну хвилину пройшли крізь смерть і були народжені, а спасенна вода стала для вас одночасно і гробом, і матір’ю.
«Є час народження і є час вмирання», – каже Соломон. Хоча ці слова стосуються чогось іншого, але можуть бути застосовані також і до вас, попри те, що в іншому порядку: час вмирання і час народження. За одну хвилину ці речі сповнилися у вас так, що ваше вмирання збіглося із вашим народженням до життя.
О нова й нечувана подія! Ми ж бо не померли по-справжньому, не були поховані, ані насправді прибиті до хреста, не воскресли. Але смерть і гріб, хрест і воскресіння були виражені через знак таїнства, а правда, що міститься в них, – дала спасіння.
Натомість Христос був насправді розіп’ятий, і насправді похований, і насправді воскрес; а те, що сталося з Христом, – була призначене нам через благодать, щоби ми мали частку в Його стражданнях через знак, який його виявляє, і щоби насправді осягнули спасіння.
О нескінченна любов Бога до людей! Невинні ноги та руки Христа були пробиті цвяхами та витерпіли біль, а мені, який не зазнав ані болю, ані страждань, – було дане спасіння через занурення в Його страждання.
І тому нехай ніхто не вважає, що хрещення полягає тільки у відпущенні гріхів та благодаті усиновлення. Таким було хрещення Йоана, що змивало гріхи. Натомість ми добре знаємо, що наше хрещення не тільки звільняє від гріхів і дає нам Духа Святого, але воно є також образом страждання Христа. Тому св.Павло міг слушно сказати: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, – в смерть Його хрестилися? Ми поховані з Ним через хрещення на смерть».
Із Катехиз Єрусалимських (Катехиза 20, Містагогічна)
фінансово.
Щиро дякуємо!
