Роздуми

Чому боротьба з собою не розвиває?

22 Січня 2019, 16:22 1483

Я бачу надію на розвиток саме у цьому розумінні себе і турботі про себе — про ті різноманітні травмовані частинки себе, які конфліктують між собою, які ще чогось не можуть і висилають сигнали «S.O.S.» своєї безпорадності.

 

Боротьба із собою

Нещодавно у нас в гостях були знайомі. Ми зраділи і підготувалися до цього візиту, але оскільки він припадав на складний і напружений час у нашій сім’ї, то енергії у нас вистачило лише на те, щоб помити підлогу. Проте наш маленький син вирішив показати гостям увесь дім і заглянув в усі кутки. Коли я пізніше зрозуміла, що це означало на практиці, то відчула сором і збентеження. Серед різноманітних знахідок була купа бруду під пралкою, не захована до шафи білизна та незастелені ліжка. Я була страшенно зла на себе. Яка з мене господиня? Все, кінець безладу в нашому домі!

Я пишу про це, бо гадаю, це щось говорить про так звану боротьбу із собою. Вона починається з гніву на себе, який загалом приховує складніші емоції: розчарування в собі, розгубленість, почуття власної неповноцінності й навіть презирство до себе. З переживання агресії до себе виникають радикальні рішення: «більше ніколи» і «завжди». А цього неможливо виконати, бо ці постанови спираються лише на протидію зовнішнім симптомам. І оскільки це неможливо, то кожне падіння на шляху «боротьби з собою» призводить до ще гіршого самопочуття і ще більшої злості на себе.

 

Безпорадність

Прикладів багато. Зловживання солодким (і як наслідок — надмірна вага та ожиріння), з яким треба «боротися». Різні залежності. Гріхи. І різноманітні прояви людської слабкості. Можна піти ще далі і сказати: «мушу боротися з утомою» або «розпочинаю боротьбу зі смутком».

Якщо маємо добрий слух, то відразу почуємо суперечність. Що це означає: «боротьба з утомою»? Випити сьому каву і вставити сірники під повіки? Якщо подружжя каже: «Починаємо боротися зі сварками у нашому домі», то викликає додатковий стрес у своїх дітей. Коли в сім’ї сваряться, то вже важко, а що буде, якщо розпочнемо «боротьбу зі сварками»? Чи потрібен буде для неї скотч як кляп, чи вогнепальна зброя, щоб усі замовкли?

Коли ми з чимось боремося, то надаємо цьому значення і визнаємо владу, намагаючись насправді за боротьбою приховати власне почуття безпорадності. Ми, швидше, годуємо тоді ворога і визнаємо його сильним противником. І послаблюємо себе постійним знищенням почуття власної гідності, бо після кожної боротьби є, зрештою, переможець і переможений.

Тому, якщо хтось насправді хоче вийти із залежності — наприклад, алкогольної чи наркотичної, — мусить визнати своє безсилля щодо проблеми, і це — основний крок для отримання допомоги. Вона потрібна для того, щоб зарадити собі з причинами залежності: невмінням переживати емоції. Тоді зміна ставлення (з боротьби із симптомами на подорож до джерел психічного болю) робить можливим нове життя.

 

Усвідомлення замість агресії

Автоагресія не допомагає розвиткові, натомість сприяє йому усвідомлення. Замість «боротьби зі сварками в домі» потрібно вислухати одне одного. У багатьох площинах. Не тільки про те, що в кого на серці, а також — як почуваються інші, коли ми виражаємо свої потреби у спосіб, складний для них, або який нищить довіру. Тільки тоді, коли кожний отримає достатньо часу і турботи, можна застосовувати нову стратегію вирішення конфлікту.

Той, хто зловживає солодким, навряд чи скористається з планування здорового харчування, натомість йому може допомогти розуміння, які потреби має вдовольнити шоколад. Які емоції заспокоїти? Звідки береться напруження, яке вимагає вже п’ятого десерту, і якими способами можна його втихомирити?

Я бачу надію на розвиток саме в тому розумінні себе і в турботі про себе — про ті різноманітні травмовані частинки себе, які конфліктують із собою, які чогось іще не можуть і посилають сигнали «S.O.S.» про свою безпорадність.

Після візиту гостей замість того, щоб смажити себе на вогні самоприниження, я вирішила поспілкуватися з тим, що мене присоромлювало і злилося на себе. Я відповіла собі, що насправді хотіла на вихідні приділити час дітям, що була застуджена і прийняла найкращі можливі рішення. І що дуже хочу бути прийнятою, але так само великим, як це прагнення, є страх: якщо не буду досконалою, то мене відкинуть.

Переклад CREDO за: Малгожата Рибак, Aleteia

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: