Людина, яка не має в собі життя, спробує забрати його в інших. Звідси береться агресія, а також… пліткарські сайти. Читаєте їх? Томаш Мантик OFM Cap захочує до іспиту совісті. «Негативне мислення — це все одно що підрізати собі щоденно жили тупим лезом».
П’ята заповідь — «Не вбивай». Іноді в конфесіоналі я чую, як визнання гріхів починається з «нікого не вбив», «нічого не вкрав». Так, справді, — мало хто когось убив. Здається, що п’ята заповідь, хоча вочевидь необхідна, стосується тільки невеликої частини людства. Але не обов’язково. Пам’ятаю, як колись над озером я зустрів одного юнака; між нами зав’язалася розмова. Хлопець пив, марнував своє життя, не ходив до школи і аргументував це так: «Адже я нікому не завдаю шкоди, тільки себе нищу». «Можливо, — відповів я, — але десь там є люди, якім ти потрібен; якась дівчина, яка хотіла б мати такого чоловіка, як ти; є люди, якім ти міг би допомогти. Знищуючи себе, ти позбавляєш їх цього скарбу».
Насправді заповідь «Не вбивай» має на меті показати нам цінність, святість людського життя. Але не просто якусь абстрактну цінність: кожне життя важливе, кожне життя святе. Ні — твоє життя важливе. Твоє конкретне життя: там, де ти є, у тому місці, де живеш, у тій життєвій ситуації, в якій перебуваєш. Це життя — твоє — прекрасне, варте, того, щоб його прожити.
А правда така, що ми самі в себе щоденно якось це життя відбираємо — через нашу поведінку, через наше мислення, через те, що самі собі кажемо: «Не дам ради», «Інші кращі за мене», «Я не для цього», «Нехай хтось інший це зробить». Можна сказати, що таким негативним мисленням ми ніби щоденно тупим лезом повільно ріжемо собі жили. А людина, яка не має в собі життя, намагатиметься забрати життя в інших. Звідси — пліткарські сайти, бо пробуємо хоча б трохи пожити життям відомих людей, зірок. Звідси з’являється агресія — бо якщо не маю життя, то мушу забрати в інших. Звідси й перфекціонізм, бо хочемо через те, що зробимо щось ідеально, заслужити на похвалу або від інших, або від себе. Звідси — лінивство, звідси — залежності, бо хочемо втекти від життя, яке здається нам мало вартим життя.
А Бог говорить мені й тобі в п’ятій заповіді, що це конкретне життя, яке ти маєш, — прекрасне, воно варте того, що його прожити. І про це йдеться в цій заповіді: щоб жив, щоб жив і зростав. І не переймайся, що ти не ідеальний. Бо святість — це не ідеальність; святість — це любов. Святість — це усвідомлювати, що наше життя має сенс: сенс, якого надав йому Бог.
фінансово.
Щиро дякуємо!
