Вчення Церкви на тему сексуального виховання

Питання: У чому полягає сексуальне виховання підлітків згідно з християнськими принципами? Як краще викласти для них вчення Церкви в цій сфері?

Відповідь:

Часто батьки, педагоги і навіть катехити пропонують дітям щось на зразок «списку»: що можна, чого не можна. Це неправильний підхід: він не відображає вчення Церкви, яке полягає зовсім не в переліку заборон — інакше воно справді виглядало б авторитарним, незрозумілим, далеким від людей і відштовхувало, пише Vatican News.

Коли ми говоримо про сексуальне виховання підлітків, то насамперед потрібно звернути увагу на мету, до якої покликана людина в своєму житті. Якщо ця мета невідома, то і шлях її досягнення буде незрозумілим. Саме в перспективі покликання людини треба розглядати моральність у сексуальній сфері. Кожна людина покликана до святості, а святість — це ніщо інше як єдність думок, почуттів і всього життя з Богом. Тому зло і добро має визначати саме цей критерій: що сприяє спілкуванню з Богом, а що — ні. Зло затьмарює чи, навіть, руйнує це спілкування. Ісус сказав: «Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває. А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває. Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього? Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?» (Лк 12, 54б-57).

Сучасні підлітки цілком у змозі розпізнати, що їх наближає до Господа, а що віддаляє. Наприклад, якщо підліток відвідує порнографічний сайт або грішить проти чистоти іншим чином, то він зазвичай відчуває, що гріх віддаляє його від Бога. В таких ситуаціях підлітки не мають бажання молитися. Вони відчувають правдивість слів зі Святого Писання про те, що тілесні пристрасті суперечать життю в Дусі. Для них цілком доступне розуміння слів святого Павла: «Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне. Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна — життя та мир, думка бо тілесна — ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим 8,5-8).

Насамперед підліткам треба показати мету, мету їхнього життя. Якщо мета приваблива, то все інше прийде саме по собі. Але все це, звісно, не просто, бо якщо той, хто пропонує мету, сам не розуміє і не прагне її своїм життям, то вона не може бути привабливою.

Сексуальне виховання має ґрунтуватися на істинних цінностях; підлітки мають усвідомлювати, що сексуальна сфера напряму стосується покликання кожної людини до самовіддачі. Всі ми покликані стати справжнім даром для іншого. І тут треба пояснити, що це нелегко, оскільки наша натура заражена первородним гріхом, пожаданням та егоїзмом. Підліткам необхідно пояснити, що це не легко, що часто словом «любов» прикривають не любов, а егоїзм. Якщо стосунки побудовані на егоїзмі та похоті, то рано чи пізно вони закінчаться сварками або розривом.

Вчительство Церкви пропонує нам цінні рекомендації по сексуальному вихованню. Вони містяться в документі Папської ради з душпастирства сім’ї «Сексуальна сфера людини: істина та значення». В ньому йдеться, зокрема, про те, що означає цнотливість у любові: це «духовна сила, яка звільняє любов від егоїзму та агресивності». Ця духовна сила не приходить сама по собі, її набувають ціною самовладання, владою над своїми імпульсами. Якщо ми не вміємо панувати над своїми інстинктами та керувати ними, то вони керують нами.

Ще одна річ, на яку треба звернути увагу у сексуальному вихованні підлітків, — це, що Божий закон є другом людської любові, більше того — єдиним другом. Своїм законом Бог не забороняє людям любити, тому що він сам вклав у людину покликання до любові, і ніхто так, як Він, не бажає, щоб кожна людина любила і щоб кожна любов росла і ставала прекраснішою. Тому ми завжди маємо надіятися на Бога, який супроводжує людську любов. Сатана ж напроти вселяє людині думку, ніби Бог змагається з людиною. Насправді ж обмеження Божого закону — це своєрідні дорожні знаки, яки попереджають про небезпеку не лише для чистоти любові, а й для нашої єдності з Ним, з Богом, для нашого шляху до тієї мети, про яку ми говорили — до святості.