Роздуми до Слова Божого на суботу IV звичайного тижня, рік І
Маємо фрагмент з душпастирства Ісуса і апостолів. Євангеліст розповідає про велику кількість людей, які потребували допомоги. На стільки велику, що учні Ісуса не мали часу навіть поїсти. Можна собі уявити втому апостолів, якщо сам Ісус спонукав їх піти на пустинне місце і дещо відпочити.
Однак милосердя Бога більше і сильніше від будь-якої втоми. Після прибуття на пустинне місце, Ісус, побачивши великий натовп, який їх випередив, змилосердився над ним і почав навчати людей.
Слово «змилосердитися», гр. – сплянхнідзомаі відповідає єврейському дієслову рахам – «помилувати» і слову рахамім – «милосердя», «лоно», «нутрощі». В Євангелії це слово зустрічається в притчі про Милосердного Самарянина, коли Він зворушився, побачивши побитого і напівмертвого чоловіка, а також це слово вживається в притчі про блудного сина, коли батько зворушується, бачачи свою дитину, яка повертається з далекого краю, де пасла свиней. Приблизно так виглядав народ без Божого Слова, натовпи без Євангелії. Тому першим кроком милосердя нашого Господа була проповідь, навчання людей.
Найбільше милосердя явиш своєму ближньому, коли дасиш йому слово Благої Вісті.