Біблійні роздуми

На що сам хворий, те в іншому побачиш

02 Березня 2019, 18:58 1633 о. Кирило Лесько

Роздуми над Словом Божим на VIII неділю Звичайного періоду, рік В

Коли читаємо притчу про сліпого поводиря, то маємо усвідомлювати, що для євреїв (юдеїв) духовним світлом був Закон Мойсея, Божі заповіді. Однак звичайним юдеям було трохи важко розібратися в усіх тонкощах Божого Закону, тому вони потребували вчителів Закону (книжників) і тих, які були прикладом у виконанні цього Закону (фарисеї). І саме їх Ісус називає сліпими поводирями сліпих.

Найбільшим гріхом фарисеїв було їхнє лицемірство. Воно є загрозою для духовності віруючої людини також і тепер. Фарисеї забували про те, що найважливіше в Божому Законі: забували про обов’язок любові, відданість серця Богові, про вірність, яка має виражатися також і в зовнішніх вчинках любові, — натомість вони зосереджувалися на зовнішніх учинках без внутрішньої відданості себе Богові. Поставала роздвоєність: назовні я побожний, хочу, щоб усі мене сприймали як доброго, що я дотримуюся всіх приписів і норм; а що робиться в моєму серці — на це не звертаю уваги. Ця дводумність дуже небезпечна і є проявом духовної сліпоти, адже Бог знає також і наше серце, і по серцю судить чи ця людина добра чи зла: «Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро, а погана – зі злого скарбу свого серця виносить зло, бо з надміру серця промовляють його уста!»

Якби фарисеї та книжники не нав’язували свого вчення, іншим ще було би півбіди; однак усі їхні зусилля крутилися навколо того, щоб люди вшановували їх як учителів. І вони вважали, що мають право вказувати на гріхи інших людей, одночасно не усвідомлюючи своїх власних гріхів та обмеженостей.

Людина, яка в своєму серці не помирилася з Богом, не розкаялась у своєму гріху, перебуватиме в стані постійної внутрішньої напруженості, війни, їй постійно треба докладати внутрішніх зусиль, щоби підсвідомо себе виправдати. Противагою до цього стану є смирення: людина фактично перебуває в мирі з Богом і собою. А внутрішній неспокій її буде так чи інакше проявлятися в прагненні осуджувати і критикувати інших, особливо в тих сферах життя, в яких людина сама не смиренна перед Богом. Наприклад, той, котрий не прийняв свою сексуальність, буде агресивно відгукуватися про тих людей, котрі мають навіть тільки натяк на цей гріх. Той, хто має проблему з лінощами, буде в інших людях помічати найменші прояви саме цього гріха і ставитися до інших агресивно. До цих людей Христос говорить: «Як можеш сказати братові своєму: “ Брате, дозволь я вийму скалку, яка в твоєму оці!” – а сам не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку, яка в оці твого брата».

Око — це орган, завдяки якому ми бачимо світ. Також ми маємо очі душі: це наше серце, це та сфера нашої душі, де ми формуємо своє ставлення до світу, до інших людей, до оточення. Око — це ще й дуже вразливий орган. Будь-який дотик до ока провокує сильний біль. Тому людина, яка засуджує другу людину, насправді часто робить їй дуже боляче. Хтось сказав, що правда без любові вбиває.

Мені розповідав один знайомий священик: дуже довго його непокоїло те, що парафіяни, співаючи на Службі, так фальшивили, аж йому у вусі боліло. Дуже довго він думав, що проблема в парафіянах, навіть став робити їм зауваження. Парафіяни не розуміли, що відбувається, але чемно слухали свого священика. Аж одного разу виявилося, що колись він мав запалення середнього вуха, внаслідок чого щось сталося зі слуховим нервом — таке, що він постійно був у стані напівзапалення, тому кожен трошки сильніший звук завдавав цьому священикові достатньо сильного болю…

Так і з нашим серцем. Якщо воно хворе на гординю, заздрість, лінивство, лицемірство, байдужість, захланність, хтивість, скупість, — то навіть якщо перед нами стоятиме сам Ісус Христос, усе одно Він нас буде дратувати і ми в Ньому будемо знаходити найгірші сторони. І навпаки: якщо наше серце перебуває в мирі з Богом, який є Любов і любить кожну людину надзвичайною любов’ю, то навіть якщо перед нами стоятиме найбільший грішник і злочинець — все одно у нашому серці ми знайдемо для цієї людини слова милосердя і розуміння, а навіть підтримки..

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: