Благот дітей – головний критерій. Інтерв’ю Андреа Торньєллі, редакційного директора Дикастерію в справах комунікацій, із кардиналом Беньяміно Стелла, префектом Конгрегації у справах духовенства, про священиків, які мають дітей.
Тема, пов’язана з дітьми латинських (целібатних) священиків, впродовж довгого часу залишалась табу, яке, своєю чергою, зокрема у минулому, провокувало численні ситуації, коли такі діти зростали без батька. Останнім часом у різних інтерв’ю Вінсент Дойл, син священика, засновник міжнародної асоціації «Coping International», що займається захистом прав дітей католицьких священиків в усьому світі, заявив, що у Ватикані є «секретний» документ, який регулює такі ситуації. Саме такі заяви й спонукали до інтерв’ю з очільником Конгрегації у справах духовенства, адже насправді не йдеться про жодну секретність відповідних канонічних норм, а лише про напрямні для внутрішнього вжитку працівників Конгрегації.
Про це пише Vatican News.
Критерії розгляду справ
Відповідаючи на перше запитання журналіста, а саме про критерії, якими керується Конгрегація у справах духовенства, розглядаючи питання целібатних священиків, у яких народились діти, кардинал Стелла зазначив: уже досить довго, ще від понтифікату Бенедикта ХVІ, у Католицькій Церкві діє відповідна практика щодо таких ситуацій.
Головним критерієм для Церкви є благо дітей, які мають права на те, щоб, окрім матері, мати поряд також і батька. Тому практикою під час останніх двох понтифікатів було надання священикам, які мають дітей, диспенсації від целібату, прискорюючи процедуру також і для тих, які ще не осягнули 40-річного віку, як це вимагалось правом того часу. Говорячи про дбання про дітей, не можна обмежуватись лише економічним аспектом. Для розвитку дитини важливими є присутність і любов батьків, їхнє виховання, зокрема впродовж перших років життя дитини.
Документ щодо практики Конгрегації у таких справах
Відповідаючи на запитання Андреа Торньєллі про документ, щодо якого останнім часом точиться дискусія, кардинал Стелла зазначив: ідеться про «Примітку до практики Конгрегації у справах духовенства щодо священнослужителів, які мають дітей» (“Nota relativa alla prassi della Congregazione per il Clero a proposito dei chierici con prole”), тобто напрямні, які систематизують практику Конгрегації за останні роки щодо таких ситуацій. Мова про робочий текст, яким керуються працівники Дикастерію, що займається питаннями духовенства, у розгляді справ целібатних священиків, у яких є діти. Ця «Примітка» не була опублікована не з огляду на якусь її секретність, але через те, що це робочі вказівки для полегшення праці персоналу Конгрегації.
Сьогоднішня практика
Розповідаючи про те, якою сьогодні є процедура в таких ситуаціях, кардинал Стелла зазначив: наявність дітей у досьє священнослужителя є немов автоматичною причиною для пришвидшеного подання його справи Святішому Отцю, з проханням надати зацікавленому диспенсацію (звільнення) від обов’язків священицького стану. Робиться усе можливе, щоб диспенсація від священицьких обов’язків була надана в якомога коротший термін: мова про кілька місяців, щоб, таким чином, священик мав змогу бути поряд із матір’ю своєї дитини, беручи активну участь у вихованні свого потомства.
Такий стан вважається «безповоротним»: тобто навіть тоді, коли священик вважається гідним до продовження своєї священицької місії, він повинен залишити духовний стан. Іноді трапляється, що священик не бажає залишати священство навіть через появу дитини, бо зв’язок із матір’ю дитини перерваний, а також єпископ чи вищий настоятель вважають, що варто дати такому священикові можливість продовжити його служіння, перенісши його на інше місце праці та фінансово залагодивши питання, пов’язані з дитиною. Однак, незважаючи на будь-які обставити, справу слід передати на розгляд Конгрегації у справах духовенства, просячи про диспенсацію для такого священика, адже дитина – це Божий дар, без огляду на те, у який спосіб вона була зачата. У будь-якому разі, такого священика Святіший Отець звільняє від обов’язків клірицького стану, адже батьківство передбачає повинності, які, згідно з Канонічним правом, не є сумісними із подальшим виконанням священицької місії.
Деякі винятки
Без сумніву, кожна справа розглядається в окремому порядку. Хоча винятки й досить рідкісні, вони, однак, є. Ось, наприклад, коли народжена дитина священика була прийнята до якоїсь повної сім’ї, в якій один із подругів узяв на себе роль батька для неї. Або коли мова про священиків уже старшого віку а їхні діти стали повнолітніми. Чи коли йдеться про священиків, які мали афективні стосунки у молодому віці, через що народилась дитина, але вони подбали про фінансове забезпечення, моральне та духовне виховання своєї дитини, а сьогодні, після багатьох років, сумлінно та з посвятою виконують своє священицьке служіння. У таких ситуаціях Конгрегація не зобов’язує до подання прохання про диспенсацію від священицьких обов’язків.
Останнє запитання журналіста стосувалося того, чи наявність дітей у священиків не є аргументом для впровадження факультативного целібату також і для Римо-Католицької Церкви. На думку кардинала-префекта, сам факт, що деякі священики мали афективні стосунки та в них народилия діти, не підриває основ священицького целібату, який є великим даром для Христової Церкви, так само, як часті розлучення не спонукають до перегляду основ та цінностей християнського подружжя.
«Важливим є те, щоб священик перед лицем цієї реальності зумів усвідомити свою відповідальність перед дитиною: її благо і турбота про неї повинні бути в центрі уваги Церкви, щоб дітям не бракувало не лише необхідного для життя, але передусім виховання та любові батька», – підсумував кардинал Стелла.
фінансово.
Щиро дякуємо!
