Роздуми над Першим читанням на четвер І тижня Великого Посту
Тими днями цариця Естера звернулась до Господа, відчуваючи близьку небезпеку смерті.
Вона впала на землю разом зі своїми служницями і лежала там від ранку аж до вечора і казала: «Благословенний Ти, Боже Авраама, Боже Ісаака, Боже Якова. Допоможи мені, самотній, що не має крім Тебе жодного помічника, бо небезпека є неначе в моїй руці. Я чула з книг моїх предків, Господи, що Ти всіх Тобі угодних визволяєш до самого кінця. І нині допоможи мені, самотній, що не має нікого, крім Тебе, Господи, мій Боже.
Підтримай мене, сироту, і вклади в мої уста слово відповідне перед обличчям лева, зроби мене приємною йому та оберни його серце на ненависть до того, хто замишляє нашу погибель, аби згинув він сам та ті, хто з ним однієї думки. А нас спаси з руки наших ворогів, оберни наш плач у радість, і наші болі – у здоров’я».
Ест 4,17 n.p-r.aa-bb.gg-hh (Неовульг.)
Уривок із книги Естери подає нам приклад заступницької молитви. Естера не перебуває в безпосередній небезпеці для неї особисто, але вона сприймає загрозу для свого народу як свою особисту справу. Тому докладає чимало зусиль, щоби звернутися до Бога з виразами покори і покути. Гарний приклад для всіх нас…
Те, чого варто навчитися зі стилю молитви, прийнятого в юдаїзмі, то це важливість благословення Бога. Кожна молитва розпочинається благословенням. Навіть така трагічна молитва, як та, що промовляє Естера. У кожній ситуації є за що благословляти Господа!
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
