Як уже повідомлялось, 16 березня встановлено перший в Україні санктуарій св. Йосифа. Храму у Гнівані, в якому відтепер особливим чином будуть вшановувати Обручника Пресвятої Матері Божого Сина, у вересні виповниться сто тринадцять років. Історія самого міста Гнівань, розташованого на березі Південного Бугу поблизу Вінниці набагато старша. Вперше у письмових джерелах поселення з такою назвою згадується у 1629 році, але до кінця позаминулого століття це було мало кому відоме селом, яких багато на Поділлі. Місцеві римо-католики, (селище, що також характерно для Поділля, розділялось на православну і католицьку частини), близько трьох століть не мали власного храму.
Економічний підйом кінця ХІХ — початку ХХ ст. століть змінив обличчя багатьох подільських міст, містечок і сіл: розквіт переживали ті з них, через які було прокладено залізниці. У 1870 році біля Гнівані пройшла магістраль, що з’єднувала центр Російської імперії з її головним портом — Одесою, що і стало поштовхом розвитку міста. У 1872 року один із найбільших на Поділлі землевласників Юзеф Ярошинський збудував близько станції, яку, за назвою найближчого селища, також було названо Гнівань, цукровий завод. З жител його робітників, які перебрались поближче до місця роботи з навколишніх сіл, утворили робітниче містечко, яке і дало початок сучасному місту Гнівань, яке з давнім поселенням, об’єднує тільки назва. Тоді ж, наприкінці ХІХ ст. тут розпочалось видобування граніту.
У 1903 році у Гнівані почалось будівництво римо-католицького храму. Ініціатором його будівництва був о. Франциск Шимкус, кошти на будівництво пожертвували о. Ян Барановський, Кароліна Ярошинська та багато інших місцевих римо-католиків. Новий храм був освячений 14 вересня 1906 року на честь св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії. Цікаво, що каплиця, збудована у київській садибі Кароліни Ярошинської, також була освячена на честь св. Йосифа.
Насильницьке «навертання до атеїзму», що розпочалось із встановленням безбожного комуністичного режиму, не обминуло ні Гнівань, ні місцеву римо-католицьку парафію, ні її храм. У 1922 році більшовики конфіскували усі літургійні предмети, весною 1930 року було знято дзвони, а потім і хрест. У 1935 році храм остаточно закрили. Під час війни святиня відкривалася, але ненадовго — до повернення сталінських «визволителів». У післявоєнні роки храмову споруду використовували для різних потреб, а у 1958 році тут розмістили цех підшипникового заводу. Для цього внутрішнє приміщення було розділено на чотири поверхи та розібрано вежу. У споруді, що стала простим заводським корпусом, майже неможливо було впізнати колись величний неоготичний храм. Про те, що він колись відродиться і знову стане прикрасою міста, навряд хто міг тоді подумати.
Але чи є щось неможливе для Бога? Наприкінці 1991 року, коли Україна вже стала незалежною, римо-католицька парафія у Гнівані відродилась. Наступного року було повернуто її храм і відразу розпочато його відновлення. Цими роботами керував нинішній єпископ-помічник Одесько-Сімферопольської дієцезії, а тоді ще молодий священик о. Яцек Пиль OMI. Йому довелось багато побудувати або відновити храмів — це був його перший досвід реконструкції. І рівно через сто один рік після першого освячення, відновлений храм, був освячений повторно. Тепер же він став санктуарієм.
«Я впевнений, — сказав для CREDO єпископ Леон Дубравський, — що це саме Святий Дух надихнув нас встановити санктуарій св. Йосифа. Нині — і це ні для кого не секрет — Церква переживає велику кризу. І тому потребує допомоги. Святий Дух надихає нас, вказуючи в кого цієї допомоги шукати. Адже св. Йосиф є заступником у багатьох речах. Ми хочемо надихати наших вірних, щоб вони звертались до святих і просили їх заступатися за Церкву, за нашу країну, за увесь світ. Я дуже сподіваюсь, що люди приходитимуть на це місце, щоби з вірою звертатись до св. Йосифа і отримуватимуть те, про що з вірою проситимуть. Підкреслюю: саме з вірою. Адже сьогодні ми мали можливість пересвідчитись, які наслідки дає молитва з вірою: зранку, коли ми їхали сюди, лив дощ, а тепер бачимо сонце. І я думаю, після сьогоднішньої урочистості ми почуємо також і свідчення про зцілення. Святий Йосиф з усіх святих був найближче до Ісуса і він заступатиметься за усіх, хто з вірою до нього звертатиметься. А так, як нам можуть допомогти святі, котрих вшановує Церква, на землі — можна сказати з впевненістю — ніхто не допоможе».
Про актуальність заступництва св. Йосифа Його Преосвященство говорив також і звертаючись до парафіян і гостей урочистості, підкреслюючи що роль Святого визначається тим, що він є покровителем і заступником Церкви, покровителем сімей, робітників і вмираючих. «Отже, не дарма папа Йоан ХХІІІ проголосив св. Йосифа покровителем ІІ Ватиканського Собору», — сказав владика Леон і закликав молитись за його заступництвом за свої родини, свої парафії, за нашу країну, особливо — за припинення війни і пролиття крові — з вірою, що св. Йосиф може цю війну зупинити.
«Дякуємо Богу за це натхнення і дуже радіємо, що саме сьогодні і саме звідси розпочинається перегринація образу Святого Сімейства, яка здійснюється у зв’язку із проголошеним Церквою Роком святості родини і подружжя, — сказав для CREDO настоятель Делегатури Місіонерів Облатів Марії Непорочної о. Павло Вишковський OMI. — Адже зараз багато родин переживають великі труднощі, багато розлучень, через виїзди на заробітки за кордон сім’ї фактично розділені, діти виростають без батьків. Нехай же св. Йосиф — земний опікун Ісуса Христа і голова Святої Сім’ї — заступається за всі родини».
Разом із гніванськими парафіянами в урочистості взяли участь вірні з багатьох міст і сіл, і не тільки з Кам’янець-Подільської дієцезії. Храм був переповнений — ніде було яблуку впасти. Лише священиків було вісімдесят п’ять. Серед тих, хто приїхали у Гнівань, були семінаристи трьох семінарій: Львівської митрополичої з ректором о. Петром Бжеським; семінарії Святого Духа Кам’янець-Подільської дієцезії (м. Городок) з духовним наставником о. Павлом Шендерою та міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці з ректором о. Мирославом Цибульським і віце-ректором о. Віталієм Кащуком.
Центральним пунктом святкування була Меса, яку очолив єпископ-ординарій. Але ще перед її початком, після молитви Розарію перед Пресвятими Дарами, якою урочистість і розпочалась, місцеві парафіяни зачитали листи, надіслані з Польщі. Їхні автори, котрі не змогли приїхати на урочистість, просили розповісти про благодаті, отримані ними завдяки заступництву св. Йосифа. Вони писали і про допомогу в пошуках роботи, яка б давала можливість утримувати родину і в той же час, не відривати від неї, і про вислухані молитви про зцілення від хвороб, про народження здорових дітей та про багато іншого. Настоятель гніваньської парафії о. Кшиштоф Бузіковські ОМІ зробив «презентацію» встановленого на території Кам’янець-Подільської дієцезії скапулярія святого Йосифа. «Цей скапулярій, — сказав о. Кшиштоф, — не накладає ніяких нових обов’язків, не зобов’язує ні до яких нових молитов, а є тільки знаком віддання себе під опіку св. Йосифа».
Перед початком Служби всіх присутніх привітав гніванський міський голова п.Володимир Кулешов:
«На долю цього костелу, — сказав Володимир Володимирович, — як і на долю мешканців нашого міста випало чимало випробувань. Історія цього храму нам говорить: якщо фізично можна знищити будь-що, то знищити духовно неможливо нічого. Я пам’ятаю, коли ще був хлопчиком, ми часто прибігали сюди. Це було виробниче приміщення, ми знали, що колись давно тут був костел. І нас сюди тягнуло, це місце нас приваблювало. Тепер костел відродився. І не тільки відродився, а й став «візиткою» міста. Адже майже усі, хто приїжджає в Гнівань, хоче тут побувати. Я сподіваюсь, що сьогоднішня подія принесе нове життя нашій міській громаді. Я бажаю, щоб тут завжди лунала молитва за мешканців нашого міста, за родини, за всю нашу Україну, а особливо за тих, хто із зброєю в руках боронить наші кордони».
На початку Меси єпископ-ординарій зачитав декрет про встановлення санктуарію та наказ про призначення о. Кшиштофа Бузіковського його хранителем.
Проповідь під час Служби проголосив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович. На її початку він прочитав кілька думок, викладених у листі єпископом Яцеком Пилем. «Коли відновлювали храм у Гнівані, — написав владика Яцек, — участь брали всі парафіяни. Будувати храми з каміння — це вкладати сили і кошти у майбутнє, дітей і внуків. Нинішні парафіяни гніваньського костелу можуть пишатися своїми батьками, дідусями, бабусями».
Продовжуючи проповідь, єпископ Радослав сказав: «Сьогоднішня літургія показує нам дві біблійні постаті, які допомагають краще зрозуміти роль святого Йосифа. Перша – це Давид, ізраїльський цар, котрий знав, що таке батьківство. Знав настільки, що коли загинув його син Авессалом, котрий виступив проти нього, він жалкував, що замість нього не загинув він сам. З вдячності Богу за отримані дар, в тому числі і за дар батьківства, він хотів збудувати храм. Але Бог сказав йому через пророка: «Я сам збудую тобі дім і я сам дам тобі потомство». Це потомство — Ісус Христос. Йосиф також хотів служити Богу, і Бог обіцяв йому потомство, котре народиться з Діви Марії. Друга постать — це Авраам. Його віра — віра в те, що Бог є і що Він все може — була пов’язана з його дружиною Сарою. Не дивлячись на її безплідність, Авраам не поміняв дружину, тому що вірив: ця жінка дана йому Богом і Бог дасть йому потомство від неї. А скільки чоловіків в наш час, сумніваються, що дружина, з якою він живе, дана йому Богом і вважають свій шлюб помилкою?»
Коментуючи фрагмент Євангелія про знайдення Ісуса в Єрусалимського храмі (Лк 2, 41-50), Його Преосвященство зробив такий висновок: «Ця подія з життя Ісуса вчить нас, що наші діти настільки наші, наскільки ми віддаємо їх Богу. Наскільки ми віддаємо їх Богу — настільки вони будуть нас любити».
Наприкінці Меси єпископ Леон Дубравський освятив і передав усім настоятелям образ Святого Сімейства, який по черзі будуть приймати у своїх домівках їхні парафіяни.
Із закінченням Служби свято не закінчилось. Воно вийшло зі стін храму, щоб наповнити радістю усе місто. Учасники урочистості пройшли процесією по вулицях, представники парафій тримали в руках отримані образи.
Для гостей урочистості, що приїхали з інших міст і сіл, місцевими парафіянами було приготовано обід. Під час молитви Коронки до Божого Милосердя кожний бажаючий мав можливість отримати Скапулярій св. Йосифа. Завершив урочистість присвячений Обручнику Діви Марії театралізований виступ групи «AS» з парафії св. Йоана Хрестителя м. Мостиська (Львівська обл.).
фінансово.
Щиро дякуємо!
