Роздуми над Першим читанням на середу ІІ тижня Великого Посту
Вони сказали: «Ану вчинімо змову проти Єремії, бо й без священика закон не пропаде, ані порада без мудрого, ані слово без пророка. Ходімо і побиймо його мовою, не зважаймо на всі його слова».
Зглянься, Господи, наді мною! Послухай, що мої противники говорять. Чи личить злом за добро платити, що вони мені копають яму? Згадай, як я стояв перед Тобою, благавши добра їм, щоб відвернути від них гнів Твій.
Єр 18,18-20
Історія пророка Єремії має в собі багато трагічного. Він сам дуже болісно переживає свою місію. Пророк має промовляти, навіть якщо його слова неприємні для слухачів. Цього разу проти пророка змовляється народ: не священики, не вельможі, а саме народ. За який він благав Господа, добра якого шукає. Його життя та місія зіштовхуються з нерозумінням та відкиненням.
Необхідно бути вірним Божому покликанню. Іноді це покликання — бути голосом в пустелі, докором сумління. І не дай Бог піддатися логіці зла й насильства!
«Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми».
(Л.Костенко)
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
