Божа благодать дається задарма. Ви, мабуть, чули про це багато разів, але й надалі не розумієте, бо робите все, щоб заслужити Божу прихильність.
Насправді немає потреби стільки працювати над своїм спасінням.
1.Пригальмуйте
Так, спочатку — пригальмуйте. Найкраще відразу, сьогодні, міцно натисніть на гальмо. Я не повірю, що вам це не потрібно, що у вас взагалі немає проблем із надмірним темпом життя, що ви не кажете часто: «Я не маю часу». Справа в тому, що часу саме стільки, скільки має бути. Його ні на що не бракує ані забагато.
Ваше пригальмування має величезне значення, бо благодать приходить до вас тільки тут і зараз, а поспіх призводить до втрати контакту з теперішнім, бо ви живете там і тоді. Коли вас займають лише уявні справи минулого або майбутнього, то вас оминає час, якого так прагнете, — час вашого спасіння (2Кор 6,3).
2.Прийміть пустку
Коли ви пригальмуєте, то, мабуть, побачите добрячий безлад. Вам не залишиться нічого іншого, як визнати, що ви стали жертвою поганих звичок, невпорядкованих емоцій і бажань, хаотичних виборів. Ви відчуєте болісний укол при вигляді власної туги та пустки. Доб’є вас безпорадність.
Це добре. На початку навернення немає нічого, що має більше значення, ніж побачити і прийняти свою пустку. Ви так сильно її боїтеся, що робите все, щоб її заглушити. За будь-яку ціну намагаєтеся це становище виправити й створити кращий образ себе, ніж є насправді. Це не має сенсу.
Краще визнайте свою пустку, убогість, обмеження і гріх, бо це перший крок, щоб сказати: «Потребую Тебе, Боже. Сам не дам ради». Для Бога це найкращі слова, які Він може від вас почути, бо єдиний матеріал, з якого Він може успішно творити, — це ваше ніщо.
3.Не давайте собі ради
Позиція «Я впораюся» — це велика перешкода на шляху досвіду милосердя. Допоки ви можете собі зарадити, Бог не в змозі вам допомогти. Якщо ви — керманич на кораблі, а Богові відводите роль берегової охорони, до якої звертаєтеся лише, коли виникають проблеми, то якийсь час ви будете задоволені самостійним плаванням, але скоро побачите, що в кожній подорожі ви якимось дивним чином сідаєте на мілину.
Коли ви віддасте Богові належне місце керманича — зрозумієте, що Він мав на увазі, кажучи про те, що справді дбає про кожного (Лк 12). І що тільки з Ним — найкращі землі, які течуть молоком і медом (Чис 13,27).
4.Не заслуговуйте
Божа благодать дається задарма. Ви, мабуть, чули про це багато разів, але й надалі не розумієте, бо робите все, щоб заслужити Божу прихильність. Вам здається, що ви спочатку маєте виправити своє теперішнє життя, а тоді Бог ласкаво погляне на вас із любов’ю. Тоді як християнин не змінює своє життя, а приймає нове.
Насправді немає потреби стільки працювати над своїм спасінням. «Дарма устаєте рано, засиджуєтеся допізна: усе ж їсте згорьований хліб. Господь дає його у сні своїм улюбленим» (Пс 127,2).
5.Почніть із підстав
Однак не йдеться про те, що взагалі не треба працювати над собою у Великий Піст. Ви можете і маєте це робити, але тільки якщо визнаєте вищезгадані принципи. Інакше ваші постанови будуть клубком поспіху, самодостатності, давання собі ради й рахуванням Богу добрих вчинків. А насправді у Великому Пості йдеться зовсім не про це.
Йдеться про стосунки і близькість. Йдеться про працю при основі. Почніть від зернятка — це хоча б одне слово, як ви почули від Бога, один порив серця, одна туга. Щось маленьке, що ви маєте, один факт, що Ви його шукаєте, — це ваше зернятко, яке ви можете посадити в землю, доглядати й чекати, поки виросте.
Тільки пам’ятайте: кожне зернятко, перш ніж пустить вгору росток і зацвіте, спочатку пускає в землю коріння. Дайте собі час і шануйте процес росту — зерно мусить спочатку померти, потім пустити коріння, а вже потім над поверхнею землі з’являється стебло. Не все можете мати відразу, бо на все свій час (Проп 3,1), і в цьому Божа мудрість, якій варто довіряти.
6.Вмирайте з любові
Коли ваше насіння почне вмирати, вам буде боляче. Якщо у Великий Піст ви відмовитеся від чогось на користь зустрічі з Богом, точно переживатимете неприємні емоції та дискомфорт. Можливо, також захочете кинути це. Тоді пильнуйте, щоб не спиратися у вашій постанові на самодостатність і завзяте повторювання «я впораюся». Ця викривлена мотивація далеко не заведе.
Мотивувати до посту може лише любов — до Бога, до себе, до інших. Кожний піст, в якому не йдеться про любов, — це фікція. Постити, тобто змінювати наше ставлення до інших і до створінь — це переходити від спокуси «пожирання» всього, мети заспокоєння нашої пожадливості, до вміння страждати з любові, яка може заповнити пустку нашого серця (Папа Франциск, Послання на Великий Піст).
7.Живіть
Якщо витримаєте до кінця, то спасетеся (Мк 13,13). Просто. Неможливо, вірно тримаючись Бога, не дочекатися плодів. Навіть якщо біль умирання іноді буде нестерпним, він зрештою скінчиться. Є така межа страждання, за якою починається сердечний усміх (о.Ян Твардовський).
Усмішку Неділі Воскресіння ніщо не погасить, навіть ви самі й ваше хронічне почуття, що саме для вас немає шансів на жадане життя.
Бо Христос, який сходить у пекло, завжди спускається нижче місця вашого сумніву й смерті, а Його Воскресіння — завжди вище вашої самодостатності та удавання, що ви Його не потребуєте. Він справді обіймає вас на Ширину, Довжину і Глибину (Еф 3,18) і точно дасть собі з вами раду, якщо ви самі перестанете давати собі раду.
фінансово.
Щиро дякуємо!
