Чому Фейсбук не сприяє дружбі. Спостереження на тему посту і постінгу

На піст я не відмовилася від Фейсбука, але вже встигла позаздрити людям, які можуть таку постанову собі дозволити.

Про інтернет, соцмережі та Фейсбук зокрема я розповідаю на лекціях і тренінгах та постійно заохочую користуватися цими інструментами, як закликають нас до цього документи Церкви. Але також завжди додаю, що присутність у соцмережах нікому не гарантує автоматичної лояльності, не захистить від несправедливого цькування, а також не обіцяє «чесніших новин».

Пропоную кілька спостережень на цю тему під час Великого Посту.

Я не хочу цього бачити!

Є так багато речей, яких я не хочу знати про інших людей, але дізнаюся з Фейсбука. Гадаю, кожен міг би скласти власний список. Мій неповний виглядає так.

Знаю я собі, наприклад, священика як хорошого душпастиря, доки він не ляпне щось у Фейсбуці. Чи почне безперестанку надсилати побожні і блискучі картинки у приват, чи додавати без дозволу у різні групи. Чи перепостить якусь фейкову новинку, чи несправжню «цитату великих», або якусь лякалку у стилі «жінко, знай своє місце і віддай всі гроші чоловікові, щоб твої діти не стали геями». І мені просто стає соромно, що я це побачила.

Що роблю: Тихесенько відписуюся. Проповіді в храмі продовжую уважно слухати, сподіваючись на діяння Святого Духа.

Знаю сусідів через п’ять хат, із якими вітаємося при зустрічі. Бо ж як це виглядає у приватному секторі: коли йдеш вулицею — бачиш потилиці людей, що пораються на городі. «Боже помагай!» — кричиш. «Дай Боже і вам!» — кричать у відповідь. Але з ФБ (і нащо було додаватися в друзі?) я дізнаюся, що вони виборці Зе і вже не годні пережити «геноциду» нинішньої влади.

Що роблю: Не хочу рахувати їхніх курей, автівок і квадратних метрів, які демонструють крайнє «зубожіння», і просто мовчки відписуюся.

Знаю я таку ангельської зовнішності і вдачі дівчину, з якою ми колись давно познайомилися на Святій Землі й говорили на душеспасительні і страшенно піднесені теми. Але з ФБ я дізнаюся, що зараз вона агресивна (хоча і далі піднесена) кримнашистка, антибандерівка та іхтамнєтовка.

Що роблю: Без слів видаляюся.

Знаю я людей, яких вважала друзями, доки вони не повелися, як псяча зграя в одному, навіть, на перший погляд, не дуже холіварному обговоренні.

Що роблю: Не приховую свого крайнього здивування і намагаюся внутрішньо всім знайти виправдання — не дуже виходить.

Люди, ви прекрасні!

Але також Фейсбук може показати найпрекрасніше в людях.

Флешмоби, вірусні пости, збірки коштів для потребуючих — усе це відбувається також і завдяки Фейсбуку. І тут, гадаю, також кожен має власний список, починаючи від найстрашніших хвилин Майдану та допомоги «нашим хлопцям в АТО».

Згадаю лише #IceBucketChallenge — коли цілі семінарії та ордени передавали одні одним естафету і жертвували гроші на армію. Або #RosaryChallenge —  коли стрічка у ФБ заповнилися відео та фото з розаріями. Або #каваздругом —  що прогриміла на всю Україну. Або, як наша фейсбучно-дівчача спільнота «До танцю і до ружанцю» — групка ділення у цифровій реальності, затишне місце, де можна поспілкуватися, попросити про молитву, поговорити про стосунки і останню енцикліку Папи Римського, про тортики і дієти, про постанови на піст і свіжі «луки».

Не варто демонізувати Фейсбук і забороняти його, як у деяких спільнотах (не будемо тикати пальцями), адже це просто інструмент, який показує в людях нице і прекрасне, хоч і надто сильно їх категоризує.

Жартівливі поради для початківців

Що варто пам’ятати: Фейсбук діє на емоції. І якщо ви зачепите емоції — вас помітять. Отже, якщо хочете стати блогером чи блогеркою — розчулюйте або хайпуйте, і підписники прибіжать вас «брати на ручки» чи віртуально бити по пиці.

Якщо хочете бути експертом чи експерткинею — робіть те саме, тільки з дуже розумним виглядом (складні слова, яких ви не мусите повністю розуміти, для цього легко гугляться).

А якщо хочете стати у Фейсбуці аналітиком чи аналітикинею — не треба сильно напружуватися, продовжуйте роздавати інтернет-ляпаси всім без розбору, навіть якщо самі з себе нічого не представляєте. Як будете постійно дерти писок і вдасться всіх перекричати — рано чи пізно люди повірять, що ви єдиний у світі експерт.

Але якщо ви повні запалу і дуже хочете євангелізувати у соцмережах, то Facebook уже трохи стратив: молодь потрібно шукати в Instagram або й навіть у Snapchat. Мені самій цікаво би було подивитися, як Церква проповідуватиме у Снапчаті. Невже всім доведеться клеїти собі блискучі вії? Такі виклики часу – куди ж від них подітися.

У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.