Не так багато, як би вартувало, історія зберегла для нас відомостей про блаженного Йордана Саксонського (1190-1237), однак із того, що до нас дійшло, є окремий розділ, який називається «Апофтегми брата Йордана».
Грецьке «ἀποφθέγγομαι» означає «казати прямо», і означає «мудрі вислови, сентенції, повчання».
Над ними варто застановитися і сьогодні.
*
Якось один чоловік запитав Магістра Йордана: «Скажи мені, чи таку саму цінність має “Отче наш” в устах мирян, які не знають істинної цінності цієї молитви, як і в устах священиків, які глибше осягнули те, що промовляють?»
«Безсумнівно таку саму, — відрік Йордан. — Так, як дорогоцінний перстень, який на пальці того, хто не вміє його належно оцінити, вартий стільки ж само, як і на пальці знавця».
*
Один дієцезіяльний священик звернувся до Йордана: «Вчителю, що ж це діється, що у вашому гроні повторюється часто, що відколи з’явилися Брати Проповідники і Брати Менші, то на світі вже не живеться так добре, як раніше, земля перестала робити й навіть плоди втратили свій смак?»
Йордан на це: «Я міг би все заперечити, якби лиш хотів, і показати, що все навпаки, але ж ні — радше я тобі доведу, що ти, власне, маєш рацію. Отож коли ми з’явилися у світі, то повчили його про численні гріхи, яких він раніше не помічав і яких не бажав уникнути. А оскільки тяжчим є гріх, скоєний свідомо, то й жити стало тяжче. Через тяжкі гріхи людини Бог зіслав на землю лихо неврожаю, як каже пророк: Він обертає в солончаки плодючу землю через її мешканців злобу (Пс 107,34). Тому слушно Бог зсилає неврожай і сушу, але і ще гірше тобі вчинить, якщо не виправишся, роблячи те, що повинен робити, і дотримуючись того, чого повинен дотримуватися. Він сам, котрий же не обманює, так сказав у Євангелії: слуга, який, знавши волю свого пана, не зробив по його волі, буде тяжко битий (Лк 12,47)».
*
Сталося якось, що Магістр Йордан відвідав імператора Фрідріха [Фрідріх ІІ Гогеншауфен, імператор Священної Римської імперії, 1194-1250]. Коли вони сіли один навпроти іншого, запала довга мовчанка. Зрештою Йордан одізвався першим: «Пане, як Магістр Ордену я проходив цілі провінції — отож мене дивує, що ти не розпитуєш про вісті».
«У мене в кожній провінції та місці є свої люди і я знаю про все, що діється у світі», — відказав імператор. А Йордан на це: «Наш Господь, Ісус Христос, як Бог знав усе, а попри те запитав учнів, за кого люди вважають Сина Людського (Мт 16,13). Ви, пане, тільки людина й напевно не чули всього, що про вас кажуть, а треба би було, щоби знали. Бо ж говориться, що ви гнобите церкви і ставите під сумнів справедливі вироки судів; що утримуєте ворожбитів, одаровуєте прихильністю євреїв і сарацинів, а ваших радників слухати не бажаєте; що ви легковажите Наступником Христа і спадкоємцем св.Петра, який є батьком усіх християн і вашим духовним наставником. Але ж усе це напевно вас не стосується, так, пане?»
А розпочавши так галантно, в багатьох справах уділив імператору повчань.
Опрацьовано на підставі: Najdroższej Dianie… bł. Jordan z Saksonii. „W drodze”, Poznań 1998
фінансово.
Щиро дякуємо!
