Роздуми над Божим словом на четвер у Великодній октаві
Кожного разу, коли воскреслий Христос з’являвся апостолам, то переконував їх у тому, що Він — не привид. Ісус їв із ними, супроводжував у дорозі, дозволяв доторкнутися до Його ран… Господь хотів, щоб учні переконалися, що Він реально воскрес із мертвих у своєму Тілі. Із Євангелія від Луки (Лк 24,35-48):
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони Його пізнали при ламанні хліба. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: ЦМир вам!» Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать. Та Він сказав їм: «Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на Мої руки та на мої ноги: це ж Я сам. Доторкніться до Мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що Я їх маю». Сказавши це, Він показав їм руки й ноги. А як вони з радощів не йняли Йому ще віри й чудувались, Він сказав: «Чи маєте ви тут що їсти?» Вони подали Йому кусень печеної риби. Він узяв його й спожив перед ними. Потім Ісус до них промовив: «Це власне ті слова, що Я, бувши ще з вами, сказав вам: треба, щоб сповнилось усе написане про Мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах». Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання, і до них мовив: «Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих, і щоб у Його ім’я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму. Ви — свідки того (всього)».
Ісус, воскресаючи в тілі, показує нам, яким важливим є наше тіло, а також — якими будемо ми, коли Він воскресить нас із мертвих наприкінці часів. Істина про наше воскресіння в тілі дуже важлива. За словами апостола Павла, без неї християнство не мало би сенсу: «Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша» (1Кор 15,16-17).
Істина про воскресіння тіла, яку ми сповідуємо в Символі віри, говорить, що наші тіла — недосконалі, немічні, піддані хворобам — дорогі та цінні в очах Бога. Божий Син зціляв хворих, воскрешав мертвих, годував голодних, цим самим піклуючись про наші тілесні потреби. Бог створив нас здатними бачити, чути, сприймати на дотик, відчувати смак і запах, щоб ми могли оцінити красу створеного ним світу і насолоджуватися нею. Він дав нам здатність перемагати всі тілесні обмеження і використовувати свій досвід для кращого пізнання себе і нашого Творця. Але це стає можливим лише завдяки вірі у воскресіння.
Тому Ісус, даючи нам самого себе у відчутному знаку Євхаристії, зміцнює наші душі і тіла. Підкреслює важливість і першого, і другого, навчає нас піклуватися не лише про духовне, а й про тілесне. У Святому Причасті ми можем доторкнутися до Нього, як це зробили апостоли після воскресіння. Нехай цей дотик перемінює нас за Його образом і подобою.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за те, що прийняв тлінне тіло і освятив його. Допоможи мені довіряти, що Ти піклуєшся про мої тілесні потреби.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
