Чудо неустанного помноження хлібів

Роздуми над Божим Словом на урочистість Тіла і Крові Христа, рік В

На початку слід зазначити, що всі четверо Євангелістів описують чудо помноження п’яти хлібів і двох риб. Навіть апостол Йоан, який зазвичай уникає повторювань за рештою Євангелістів, не поминув цього чуда. Це говорить про виняткове значення цієї події у трирічному служінні Ісуса Христа.

Те, що сталося на західному узбережжі Генісаретського озера, викликає риторичне запитання: а хто ж на таке спроможний? Це чудо допоможе зрозуміти, «Хто такий Ісус», адже саме про це Господь запитає своїх учнів. Після опису насичення п’яти тисячлюдей Він спитав їх: “За кого Мене мають люди?” (Лк 9,18-22).

Знаменно, що чудо настало після цілого дня навчання Ісуса про Боже Царство, коли народ слухав та був зціленний від своїх недуг. Ніхто не хотів розходитися. Це нагадує обряд покаяння на початку Божої Служби та Літургію Слова. Також пізня пора дня вказує на час Тайної Вечері.

Ісус був настільки поглинутий проголошенням Божого Царства та цілющим милосердям до немічних, що не збагнув, як сплинув весь день. Апостоли одразу зауважують проблему. Вони,мабуть, і самі добряче зголодніли, адже Ісус привів їх на це пустинне місце, щоб бодай трохи перепочити. Та все ж апостоли більше турбуються про люд: День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до Нього та й кажуть: «Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці».

Хто були всі ці люди? Правдоподібно, що, крім місцевих жителів з околиць, велика частина народу були паломники, які подорожували до Єрусалима на Пасху, і в дорозі зустріли Ісуса. На це вказує увага апостолів, що натовп, крім їжі, має знайти собі ще й притулок, щоб переночувати.

Відповідь Ісуса була вкрай неочікуванаі парадоксальна: ВИ дайте їм їсти. Пролунав приголомшливий наказ, який збентежив геть усіх. Того, що апостоли мали при собі, було недостатньо навіть для них самих, і вони визнають: немає в нас більше. Тут слід зазначити, що три невеличкі хліби — це денний раціон для одного дорослого чоловіка. Однак кількість людей, що були перед Ісусом та апостолами, перевищувала римський легіон!

Пропозиція купити їжу для такого численного натовпу теж здавалася абсурдною, адже для цього потрібні були не тільки кошти, але,що важливіше, час та можливості. Подумаймо, яке село чи місто буде спроможне принаймні хлібом забезпечити таку величезну кількість голодних людей? Тут могло допомогти хіба що налагоджене військове постачання.

І все ж таки Ісус каже: ВИ дайте їм їсти… Господь не вимагає нічого, на що людина не була би здатна з Його допомогою. Проте остовпілі й безпорадні учні чекають, а Ісус починає діяти.

Перше завдання учнів —упорядкувати натовп. З хаотичної юрби вони мають створити організовані спільноти по 50 чоловік. Часто у перекладах можна зустріти слово «ряд», однак, люди зовсім не сиділи один за одним навколо Ісуса, наче промені від центру. Слово klisìa означає групу людей, які їдять разом. Дослівно Ісус каже апостолам: «покладіть їх групами по 50 людей, щоб вони їли разом». Отже, трапеза, яку готує Ісус, перш за все творить Церкву, спільноту спільнот, яку формують та організовують його апостоли: Вони так зробили й усіх розсадовили.

Далі слідують чотири дії Ісуса, які Він повторить під час Тайної Вечері: Він увзяв хліби, благословив їх, поламав на шматки і давав учням, щоб вони клали перед народом.Так розділяв хліб кожний господар дому в Ізраїлі.

Спочатку Божий Син підносить очі до неба, до свого Небесного Отця, від якого походять усі блага. Ісус навчає, що їжу треба приймати з подякою, тоді її освячує Боже слово і молитва (1Тим 4,3-5).

Все було готове на величезний бенкет. Ісус розламав п’ять хлібів і дві риби, і почав давати учням, але що буде далі? Учні мусіли цілковито повірити Господеві, адже вони справді розпочнуть розносити й роздавати людям тільки п’ять початкових хлібів і рибу, а що ж далі??? А далі Ісус давав, і давав, і давав, доки вистачило усім із надлишком!

Явне чудо, яке звершив Ісус, дозволило виконати наказ, який отримали апостоли: Ви дайте їм їсти. Мабуть, було багато скептиків, які сумнівалися, чи насправді таке могло статися.

Навіть самі апостоли початково були приголомшеній, перерахувавши усі людські можливості, не знайшли жодного розв’язання без втручання Господа.

Все відбулося раптово і спонтанно. Ніхто до такого не був готовий, отже, обман за тих обставин був неможливий. Все сталося на відкритій місцевості пустиря. Людей посадили групами, щоб уникнути сум’яття. Навіть найбільші сумніви щодо достовірності цього чуда розвіює величезна кількість голодних очевидців. Все відбулося на очах понад п’яти тисяч свідків! Крім того, було би неможливо назбирати 12 кошиків шматків, які залишились серед натовпу, якби не відбулося реального помноження.

Одна цікава деталь щодо самих кошиків. Kòfinos —це широкий плетений кошик, у якому євреї носили їжу й цим відрізнялися від інших народів. При другому помноженні хлібів (див. Мт 15,32-39; Мк 8,1-10), яке сталося вже на східному язичницькому березі озера Генісарет, будуть вжиті зовсім інші кошики для збору уламків—spyrìs. То були типові кошики язичників для зберігання зерна. Вони були квадратної форми, більше схожі на коробки. Символічно, що саме у такій коробці спускатимуть Павла зі стін Дамаска (Діян 9,25).

А тепер порахуймо разом, що навіть мінімальні порції по сто двадцять грамів хліба з рибою заважили би 600 кілограмів харчів того вечора. Однак усієї поживи було тоді набагато, набагато більше, адже всі їли досита і ще залишилось 12 повних кошиків.

Як могло відбутися таке помноження? З п’яти хлібів і двох риб —більше тонни харчів? Відповідь на це запитання одночасно відкриває, ким є Господь Ісус: Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього (Йн 1,3). Бо в Ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господства, чи начала, чи власті, все було Ним і для Нього створене (Кол 1,16).

Це чудо — виразний прояв Божої сили. Це явний доказ, що Ісус Христос, син Марії з Назарета, є Божий Син, рівний Отцеві, якому належить наша віра: Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очах своїх учнів. А ці —списано, щоб увірували ви, що Ісус —Христос, Син Божий, а вірувавши— щоб мали життя в Його ім’я (Йн 20,30-31).

Господь, який сотворив світ із нічого, такою ж силою створив хліб і рибу, якої досі не було. Той же Господь, який колись 40 років годував свій народ манною в пустелі, тією ж силою звершив і це чудо помноження. Апостол Павло в Листі до римлян повчає, що Господь кличе те, що не існує, як існуюче (4,17).

На скільки ж більшим є неустанне чуло переміни хліба й вина у Тіло й Кров Господа нашого Ісуса Христа по всій землі, на кожному вівтарі?