Поради

Як відрізнити Божу волю від власної?

27 Червня 2019, 16:15 10578 Ференц Яліч SI

Як у конкретних ситуаціях розпізнати волю Ісуса Христа, а через неї — волю Бога Всевишнього? Щоб виконувати волю Божу, я повинен мати чистий намір і повністю націлитися на Бога.

Духовність покликання виходить із того, що людина насправді зустріла Христа і розпізнала Його як Месію. Вона вірить, що Ісус Христос прийшов на світ, щоб усіх людей привести до Бога. Також вона виходить із того, що покликаний, який має частку в об’явленні й запрошенні, вирішує укласти своє життя згідно з цим. Без цієї вступної умови неможливо говорити про духовність покликання (місії).

 

Умова

Покликання становить певну духовність. Тому те, що має бути виконане, є не розпорядженням, як, наприклад, у разі будування будинку, а посланням, внутрішньо втіленим євангельським посланням — щоби свідомо жити як християнин і так проголошувати Христа. Людина має це послання переживати, проголошувати й підтверджувати життям. Тоді воно достовірне. І тому покликання (місія) — це насамперед свідчення життям, а вже потім може бути (хоч і не мусить) душпастирством.

Місія це вид чинної духовності. Йдеться про те, щоб проголошувати Радісну Новину. В реалізації місії на першому місці ставиться умова, щоб людина розпізнала, як Бог хоче провадити її до вічного життя. Тому розпізнання Божої волі постійно перебуває в центрі уваги. Посланий виконує не власну волю, а волю Того, Хто його послав, тобто Бога.

Найважливіше питання духовності покликання звучить так: як у конкретних ситуаціях розпізнавати волю Ісуса Христа, а через неї — волю Бога?

 

Воля Бога

Найважливіше — дотримуватися заповідей. За самою своєю суттю ми — люди слабкі, і проблеми з Десятьма заповідями можуть бути також і в нас. Якщо ми хочемо розпізнати Божу волю в якійсь конкретній важливій ситуації, то насамперед повинні замислитися, чи щось не суперечить дотримуванню заповідей. Дотримання заповідей — це обов’язкова умова для доброго розпізнавання волі Божої.

Коли у здійсненні вибору між двома можливими виходами я запитую, що є Божою волею для мене, то мушу брати до уваги, що Бог дозволить мені відчути Його волю. Я переконаний, що Бог вписує свою волю в серця тих, хто Його любить і хоче Його волю виконати. Вони повинні тільки поглянути на себе самих. Якщо вони таку позицію займуть, тоді рішення, яке в їхній суб’єктивній оцінці є кращим, треба вважати волею Бога.

 

Власна воля

Коли шукаєш волі Божої, добре було би пізнати противника Бога. Ним є воля, зосереджена на «я», яка слідує виключно за власними прагненнями та вигодами. На першому місці я поставлю «оману багатства» (Мт 13,22), тобто «прагнення посідати». Це охота будувати більші засіки, хоча один уже маємо; купувати те, що нам не потрібне; їсти більше, ніж потребує наше тіло. Правителі хочуть володіти щоразу ширшими територіями. Багаті прагнуть щоразу більше помножувати своє майно. Жадоба глибоко вкорінена в нас усіх. Доконечним є вислідити її та розпізнати, в якій формі вона проявляється в нас. Недаремно Ісус наполягає на тому, щоб «продати все». Хто керується жадібністю, той не може розпізнати волю Божу в собі. Він прийматиме власну волю за Божу.

Ворогом номер два я назову прагнення влади. Ми хочемо керувати іншими людьми, мати на них вплив, визначати, що вони повинні робити. Ми всі знаємо людей, одержимих владою, — деспотів і тиранів. Також і апостоли хотіли мати впливові місця обік Ісуса. Прагнення до влади — це одна з найбільших спокус і релігійних групах. Якщо хтось свідомо (чи й несвідомо) хоче домінувати над іншими, — він не може знайти в собі волю Божу.

Третій ворог — амбіції. Бути шанованим і цінованим, бути першим і приймати почесті. Ці схильності сидять глибоко в нас. Амбіції зцілює покора, умивання ніг, те, що ми всіх інших людей цінуємо більше, ніж самих себе.

Хто хоче знаходити Божу волю, той повинен усвідомлювати свою позицію, зосереджену на «я». Якщо в конкретній ситуації хочеш розпізнати волю Божу, треба часто вслуховуватися в себе. Той, хто націлений виконувати власну волю, не буде спроможний знайти в собі волю Божу. В підсумку він прийме — також і тоді, коли цього не бажає — власну волю.

 

Намір

Коли я допомагаю вбогому — роблю це або з чистої любові, або з прагнення мати похвалу. Інколи я можу це робити 50х50, із любові та з прагнення похвали. Навіть можу робити це на 10% з любові і на 90% — через прагнення похвали. Якщо я помічаю, що допомагаю вбогим, щоб бути хваленим, — я не мушу відмовлятися допомагати їм надалі, я повинен очистити свій намір. Добрий намір, однак, може за дві хвилини ослабнути, і знову збільшиться частка моєї власної волі. На цьому прикладі ми бачимо, як важливо — а водночас як тяжко — бути завжди на 100% скерованим на Бога.

Щоб чинити волю Божу, я повинен мати чистий намір і повністю націлитися на Бога. Вочевидь я повинен насправді хотіти робити все для Нього і постійно оновлювати цей намір. Духовність посланого полягає в тому, що ми все робимо на більшу славу Божу.

Постійне повертання до чистого наміру має в Церкві тривалу традицію. В ранковій молитві ми поновлюємо наміри на весь день, у молитві перед їдою поновлюємо наміри при стравах, подібно як і в молитвах перед конкретними подіями тощо. Всі молитви мають у своєму намірі скеровувати нас і наші ситуації на Бога. Знак хреста перед молитвою також служить очищенню наших намірів під час молитви, що настає після нього. Під час молитви теж можна прагнути егоїстичних цілей. З цього погляду важливо, щоб ми в рамках чинної духовності постійно контролювали наші наміри.

Коли хтось хоче розпізнати в собі волю Божу — мусить особливим чином очищувати свої наміри та керувати їх виключно до Бога. В іншому разі він не може сказати, що результат його вибору узгоджується з Божою волею.

 

Процес вибору

Якщо я маю дві можливості дій і хочу знати, яка з них згідна з волею Бога, — мушу включитись у вибір.

Раніше ми вже говорили про обов’язкові умови для цього: поглянути на Декалог, оновити намір і прагнення розпізнати Божу волю, знати, що, прийнявши таку позицію, я можу вважати Божою волею ту дію, яка, за моєю суб’єктивною оцінкою, буде краща. Так я можу розпочати процес ухвалення рішення.

Є три способи вирішувати. Найкраще, коли всі три єднаються і провадять до чіткого вибору. Однак це вдається не завжди.

Перший спосіб — раціональне обдумування. Я повинен зважити всі «за» і «проти». Я повинен замислитися, за яким рішенням більше резонів. Такий роздум може вже повести до якогось висновку.

Цей спосіб вирішувати можна далі доповнити розпізнанням, проведеним на емоційному рівні. З яким рішенням я би почувався краще перед Богом? У який бік мене тягне? Ці два способи роздумів, або методи вибору, взяті разом, можуть показати, яке розв’язання нам вважати волею Бога.

Якщо ж натомість — і це третій спосіб — я дозволю Богові забрати голос більш безпосередньо, то моє рішення напевно дозволить реалізуватися Божій волі. Бог безпосередньо, немовби одним променем світла, може вділити мені велику ясність. Так, певно, було з апостолом Матеєм (див. Мк 2, 13-15). Йому одразу ж стало зрозуміло, що він хоче йти за Ісусом. Такі й подібні події — це великі, але рідкісні дари благодаті. Якщо хтось глибоко увійшов у молитву і вже тривалий час перебуває на Божій дорозі, той часто відчуває таку ясність і визначеність, які походять більше від Бога, ніж від нього самого. Цей останній спосіб вирішувати можна виразити так: Бог уже промовив у моїй душі, тепер я мушу тільки глибоко зануритися у своє нутро, щоб дістатися туди, де моя воля вже не реагує, де є тільки Його воля, відповідна до цього конкретного випадку. Так виглядає контемплятивний (споглядальний) спосіб вироблення рішень. Він набагато ясніший і певніший, і не мінливий. Однак дістатися до глибини — нелегко.

Уривок із книжки «Духовний розвиток. Поглиблення життя з Богом»

Ференц Яліч — один із найбільших сучасних авторитетів у галузі духовності й духовного керівництва, реколекціоніст. Автор численних цінних книжок, у яких особливо розглядається питання контемпляції.

Переклад CREDO за: DEON

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: