Погляд

Заслуговуєш когось кращого? Подружжя у споживацькій культурі

15 Липня 2019, 15:51 3399 Вільям Дж. Догерті

Ти хочеш бути «громадянином» свого подружжя чи користуватися «туристичною візою» і подорожувати, як тобі подобається? Чи стає твоє подружжя споживацьким? Скільки споживацтва вкралось у твоє подружжя?

На практиці, більшість пар будують свої подружжя на шерегові цінностей, включаючи туди відповідальність і відданість. То не так, що ми несподівано стаємо самозакоханими нахабами. Однак завжди існує небезпека, що нас здолають споживацькі цінності: особисті вигоди, низька собівартість, домагання своїх прав і вбезпечення від різних обставин.

У споживацькій культурі завжди можна скористатися виходом. Зобов’язання тривають доти, доки інша людина задовольняє наші потреби. Ми надалі віримо у взаємне віддання; однак голоси, що лунають усередині та зовні, нашіптують, що ми будемо наївні, якщо заспокоїмося на тому, що, на нашу думку, повністю не заспокоює наших потреб або є гіршим від того, на що ми заслуговуємо.

 

Чи стає споживацьким твоє подружжя?

Дай відповідь на ці питання:

1. (Часто, інколи, рідко) я несхвально оцінюю свого чоловіка/дружину, порівнюючи його/її з іншими людьми.
2. У наших проблемах (часто, інколи, рідко) я говорю про недостоїнства співподруга, а не замислююся над власними.
3. (Часто, інколи, рідко) я зосереджуюся на тому, яким саме чином мій чоловік/дружина не задовольняє моїх потреб, а не на тому, яких потреб не задовольняю я.
4. (Часто, інколи, рідко) веду рахунок: додаю бали, коли зроблю щось добре, або віднімаю, коли чоловік/жінка зробить щось погане.
5. (Часто, інколи, рідко) думаю, що чоловік/жінка отримує більше користі з подружжя, ніж я.
6. (Часто, інколи, рідко) зосереджуюся на вадах співподруга, а не на достоїнствах.
7. (Часто, інколи, рідко) замислююся, чи не слід було би пошукати кращого партнера.
8. У важкі хвилини (часто, інколи, рідко) запитую себе, чи зусилля, як я вкладаю в це подружжя, є того вартим.

Якщо більшість твоїх відповідей — це «рідко», то вітаю. Ти не сприймаєш подружжя як автомобіль, який можна продати, коли він постаріє і поржавіє. Якщо більшість відповідей була «інколи, час від часу, о так, буває», — задумайся, чи твої прагнення не набирають форми вимог. Спробуй порозмовляти з чоловіком/дружиною про його/її потреби і прагнення. Якщо ж на три і більше питань твоя відповідь була «часто», то це означає, що споживацтво серйозно деформувало твій погляд на подружжя.

Крім цих головних схем споживацького мислення у підході до подружжя, я б хотів ще представити список конкретних думок і непорозумінь, які становлять провідні мотиви споживацького подружжя. Пропоную замислитися, чи щось із цього списку не звучить для тебе знайомо.

 

Мої потреби не задовольняють!

Перетворення бажань у вимоги становить мотор ринкової економіки. Кольоровий телевізор колись був прагненням, а тепер це обов’язкова вимога. У ранні роки свого подружжя я плутав потребу того, щоб дружина підтримувала мої інтереси, пов’язані з викладацькою працею, із прагненнями, щоб вона особисто цікавилася тим, чим цікавлюсь я. Коли я плутав обґрунтовану потребу того, щоб мене хтось вислухав і час від часу втішив, із більш нарцисистичним прагненням мати подругу, більше схожу на мій клон, то неслушно чинив тиск на Лію. Зрештою, я дав собі з цим раду, нагадуючи собі, що моя дружина не мусить виконувати всі мої прагнення, і в жодному разі не змогла би цього робити. Зауваження різниці між головними потребами і додатковими прагненнями — це головне завдання у противленні споживацькому підходу до подружжя.

 

Я заслуговую на щось краще!

Перетворення прагнень на вимоги провадить до відчування права на щось, чого ми в подружжі не отримуємо. Певна річ, ми маємо право очікувати від наших співподругів чогось такого, як відданість, сексуальна вірність, невикористовування, добра воля, елементарна чесність. Однак коли список прав стає задовгим або надто детальним, тоді ми починаємо почуватися жертвою свого подружжя. Якби я розпинався про своє право мати жінку, яка виражала б ентузіазм з приводу моїх інтелектуальних захоплень у цю мить (а вони змінюються так швидко, що я не знаю, як би це було можливе), жаліючи себе і висуваючи претензії до дружини, то поранив би своє подружжя. Я зустрів чимало людей, переважно жінок, які самі приводять до розпаду своїх подружжів, зосереджуючись на своєму праві мати чоловіка, який був би емоційно теплий, ніжний і вмів би ділитися своїми почуттями за сніданком. Також я зустрів чимало тих, особливо чоловіків, які виправдовують свої романи, кажучи, що їхні жінки замало відкриті й чутливі у сексуальних питаннях. Це слизька поверхня.

 

Якби хтось інший був моїм чоловіком/моєю дружиною!

Ми не знаємо, як саме виглядало би наше життя, якби ми одружилися з кимось іншим. Якщо тобі трапляється думати, що хтось, кого ти зустрічаєш або знаєш, має риси, які свідчать, що він був би кращим партнером для тебе, ніж та людина, з якою ти є зараз, то це означає, що ти мислиш як загублений споживач. Можливо, та людина і насправді має більше переваг порівняно з твоїм партнером: може, вона розумніша, більш самокритична чи приваблива. Однак неможливо пізнати чиїсь недоліки зовні, бо вони проявляються тільки у «пранні» подружньої буденності. Й тоді меткий розум перетворюється на покровительство, самокритика — на пунктик щодо своєї особистості, а привабливість стає причиною хворобливого страху перед зморшками. Як можна противитися спокусі порівнювати партнерів? Більшість людей стараються позитивно думати про свого життєвого партнера і пам’ятати про те, що саме цій людині вони віддані, і що так насправді ми мало що знаємо про потенціал іншої людини.

 

Моє подружжя не таке добре, як твоє

Це інша відміна порівнювання партнерів. Чи трапляється тобі відчувати заздрість від вигляду інших пар, які виглядають закоханими і щасливими? Якщо ти почнеш зосереджуватися на цій думці, то цілком імовірно, що без причини девальвуєш власне подружжя. Я працював із багатьма парами, які назовні виглядали чудово, а всередині були страшенно нещасливі. Пам’ятаю, як одне подружжя зізналося, як їм було не по собі, коли їм виражали щедрий захват і похвали з нагоди 25-річчя шлюбу. Гості страшенно їм заздрили! Ніхто й не знав, що вони вже не були разом упродовж двох років і постійно сварилися, коли залишалися наодинці. Власне, ніхто, крім самої пари (і ще, може, їхнього терапевта), не знає насправді, що діється всередині конкретного подружжя.

 

У мене недосконалий партнер

Це загальна схема споживацького мислення, яка підживлюється почуттям права на різні речі, переплутуванням прагнень із потребами та зайвими порівняннями. Як добрий споживач, пам’ятай, що коли заміниш партнера на новішу модель, то дістанеш інший набір вад. Запитай самого себе, чи вади, які ти нині помічаєш у партнерові, таки фатальні, чи вони тільки надокучливі. Фатальною вадою чоловіка однієї з моїх клієнток була педофілія, в чому він не бажав шукати допомоги. Дружина відмовилася від такого подружжя. Інший чоловік був дуже жорстокий, не бажав шукати допомоги, а у своєму гніві звинувачував інших. Був змушений відійти. Однак у більшості випадків вади партнерів не такі серйозні, і ми спроможні їх прийняти та скерувати свої думки й енергію на позитивні риси ближнього. Ендрю Крістенсен і Ніл Джейкобсон створили нову модель подружньої терапії, базовану на акцептації (у книжці «Відмінності, з якими можна погодитися»). Я знаю жінку, яка каже, що врятувала своє подружжя, акцептувавши факт, що її чоловік, попри те, що дуже її кохав, не вмів її втішати, коли вона мала емоційні переживання. Вона вирішила, що в цьому питанні їй допоможуть друзі, і коли перестала чекати від свого чоловіка досконалої емпатії, то йому стало легше існувати біля неї в хвилини її пригніченості, бо він уже менше боявся, що вона зробить щось погане. Акцептація — позитивне сприйняття — допомагає витягнути з кожного з нас те, що в ньому є найкращого.

 

Головний герой тут — я!

У нас у всіх є велика здатність самих себе виправдовувати. У нещодавно проведеному дослідженні публічної думки 75% опитаних розлучених стверджували, що вони тяжко трудилися, намагаючись урятувати свої подружжя, й тільки 25% вважали, що друга сторона вклала в це серйозні зусилля. Щось тут не сходиться, оскільки ті колишні чоловіки й дружини становили частину тієї самої 75-відсоткової групи! Найпростіший спосіб провадити споживацьке подружжя — це зосередитися на власній правоті з одночасним применшенням свого внеску у створення подружніх проблем. Черіл була спроможною до пристрасті в обіймах коханця, а отже, проблема в її подружжі ніяк не могла випливати з її слабкостей і вад, тобто винен був чоловік. Це так, якби сказати, що оскільки у відпустці я щасливий, то фактом є, що вдома я нещасливий через тебе. Думки, в яких ми виправдовуємо самих себе, готують нас відступити або відійти геть, однаке ця тенденція нікуди не зникне і в наступному зв’язку.

Що ми можемо зробити, аби не поводитися у своїх подружжях як клієнти, що домагаються своїх прав? Для згаданої Черіл пристрасний поцілунок мав би стати серйозним застереженням і підштовхнути її подивитися вглиб себе, аби побачити, наскільки вона несе відповідальність за незадоволення у житті й відчуття пустки у подружжі. Коли вона вирішила піти за покликом нового романтичного зв’язку, то зосередилася на емоціях, пов’язаних із любовною пригодою, й на неможливості змінити свого чоловіка. Важчим, але більш відповідальним розв’язанням було би піти на ризик щирої розмови про свої розчарування, а потім узятися до важкої праці, щоб здійснити певні зміни або акцептувати наявне обмеження, нікого при цьому не кривдячи. Зрештою Черіл заново повірила у своє подружжя. Обірвала роман і почала працювати над стосунками зі своїм чоловіком.

Найкращий спосіб уберегти подружжя від панівного впливу споживацької культури — це усвідомити свою позицію «громадянина» у подружжі, а не туриста, що, іншими словами, означає буття свідомим і відданим членом спільноти. Бути «громадянином» у подружжі означає брати на себе відповідальність за виправлення різних справ, а не бути пасивним; цінувати своє подружжя, а не зосереджуватися виключно на власних вигодах; старатися вдосконалювати його, називаючи проблеми на ім’я і починаючи переміни з себе самого; дивитися на своє подружжя у перспективі, яка допомагає оцінити спільне життя як пари, попри періоди страждань і боротьби з труднощами; акцептувати неминучі обмеження і проблеми; помічати вплив вашого подружжя на інших людей вашого оточення, і не відмовлятися від мрій про більш досконалий зв’язок, якого ми ніколи не зумієте повністю реалізувати.

 Переклад CREDO за матеріалами Deon
Фото: Scott Webb / Unsplash

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: