У такій ситуації батьки намагаються виправдати ситуацію, повторюючи, що часи змінилися і суспільство вже не дивиться так неприхильно на вагітних наречених, що таке трапляється, що в цьому немає нічого дивного, що сучасна молодь така вже є… Але ситуація залишається незручною.
Іноді намагаються виправити проблему, уклавши так званий «матримоніальний шлюб», який насправді нічого не виправляє. Продиктований бажанням дотримуватися суворих правил клану та уникнення скандалу, він заперечує своїй ідеї. Шлюб — це не ліцензія на дозвіл сексуальних стосунків, а життєвий вибір. «Полагоджений шлюб» насправді торгує нареченою: якщо ти її використав, то тепер повинен її купити. Торгівля жінкою — з матримоніальною чи не матримоніальною метою — неприпустима.
Розглянемо класичний випадок: вона вагітна, але рішення про шлюб прийняли разом і з власної волі. Що ви думаєте про це? Чи зітхаєте полегшено, коли молоді кажуть вам, що хочуть одружитися? Зазвичай батьки тяжко зносять цю ситуацію: вони знервовані й ковтають повітря. Ті, що вдають безпристрасність, по суті, роблять собі ще гірше, ніж ті, хто не приховує стресу. Щоб вибратися з неприємностей без втрат і образ, необхідно розглянути всі аспекти й не керуватися власними інтересами.
Насамперед — повідомлення про шлюб. Рішення вступити в шлюб — загалом беручи, гарне рішення, і потрібно прийняти його з радістю. Привітайте їх, радійте разом із ними, побажайте їм щастя, подякуйте за подарунок, який роблять собі та вам. Не згадуйте про вагітність, хіба що вони самі порушать цю тему. Якщо згадають, висловіть свою думку по-дружньому: ми раді, що ви вирішили одружитися не з огляду на дитину, а тому, що хочете бути разом.
Навіть якщо про це говорить ваша поведінка, то не зашкодить передати цю інформацію словами. Це ще більше заспокоїть наречених. Чому? Тому що ви переконає їх, що не трактуєте вагітність як неприємну подію, або як доказ нездатності протистояти спокусі. Це було би лицемірством; ви й так не можете їм відпустити гріха, а якщо шлюб за таких обставинах, на вашу думку, це благородний жест, то заслуга не по вашій стороні, а по їхній. Наречені потребують підтвердження цілковитої свободи в питанні можливого шлюбу, а також того, що вагітність їх ні до чого не зобов’язує. Якщо поставитися до вагітності як до пастки, в якій молодята мають опинитися, то майбутнє нової сім’ї буде під серйозною загрозою. Ненароджена дитина не може бути причиною шлюбу. Проте вона є невід’ємною частиною нового етапу в житті молодих. Це перша і прекрасна нагода ступити разом на новий шлях, ширше подивитися на світ, дивитися поза собою, поза партнером, щоби побудувати те, що призначене любов’ю. Завдання подружжя — це створення нового чоловіка і нової жінки; а це може відбутися тільки в присутності іншої особи чи осіб. Саме дитина і є тією другою особою, за яку батьки беруть на себе відповідальність. Своєю чергою, це дозволяє батькам думати не тільки про себе.
Саме тому дитина завжди розглядається як можливість, як дар, як шанс для діалогу та розвитку. Те, що вона була зачата поза шлюбом, жодним чином не применшує її цінності. Звісно, це не означає, що слід зачинати дітей за кожної нагоди, та не заохочує до дошлюбних стосунків. Цей шлях — вторинний; але добрим є погляд на проблему з погляду цінності, а не умовностей.
Однак умовності існують, і більшість батьків не мають бажання стати раніше дідусями й бабусями, ніж сватами. Це занадто радикальна зміна для них і її нелегко прийняти. Замість того, щоби ковтати пачками заспокійливі, ефективність яких сумнівна, спробуймо утриматися від шкідливих, а іноді непотрібних, реакцій.
Перша з них — полювання на винного. Чи мій син зробив помилку, чи це вона його спокусила? А що зробите після того, як з’ясуєте, хто з них більше винуватий? Визначите покарання, чи відлучите від шанування та віри? Не чіпайте цю тему. Від цього не буде користі ані вам, ані нареченим.
Друга з них — шукання відповіді на питання «чому?» Чому вони так учинили. Як ви збираєтеся вирішувати це питання? Вона знехтувала нашими порадами, щоб отримати задоволення від сексу. А може, він використав її наївність? — Добре, а що далі? Хоч би якою була відповідь, доведеться визнати, що ви не виправдали себе як батьки або не виправдали себе батьки іншої сторони. Що вам це дасть?
Третя з них — спрощення проблеми. Це найгірше вирішення. Кажете собі, що дошлюбна вагітність — це не кінець світу? Звісно, ні. Вагітність — це початок світу, пам’ятайте про це. Існує етика глибша, ніж загальноприйнята мораль, і вона рекомендує — з багатьох слушних причин — сексуальну практику в межах шлюбу. Цьоговчить етика відповідальності: дитина, що має народитися, змінює не тільки світ батьків, але й світ інших людей. Її поява змушує їх бути відповідальними. Не йдеться лише про те, щоби її нагодувати, забезпечити належні умови життя та можливість рости в справжній сімейній атмосфері. Це відповідальність, яка потрібна ще до народження дитини, й полягає на прийнятті того факту, що дитина вже є і знаходиться серед нас.
Ця дитина випереджає нас, як і всі діти. Робить нас батьками й дідусями. Навіть зачата до шлюбу, є сутністю життя; має своє місце в родині, в суспільстві й не може бути ліквідована як «небажаний побічний ефект». Її прагнення жити важливіше, ніж наші правила, і ми можемо відповісти на нього тільки одним способом — любити цю дитину. Вона також переживає цю велику пригоду, якою є життя. Вона вчить нас відповідальності, доброті, турботі. Для того, щоби жити можемо не бути добрими. На мою думку, всі біди, почуття провини, моральні осудження з цього приводу ні до чого не приводять. Вагітна наречена, хоч і викликає застереження з точки зору моралі, несе до вівтаря радість материнства. Важливо про це пам’ятати, а не тільки мучити докорами або, ще гірше — одружуватися, щоби понести наслідки своєї помилки. Існує багато добрих причин, щоби бути щасливими. Щоби бути нещасливими, достатньо трьох вище вказаних. Вибір залежить від вас.
Переклад CREDO за матеріалами Deon
Фото Kelly Sikkema, Unsplash
фінансово.
Щиро дякуємо!
