Роздуми над Словом Божим на ХV Звичайну неділю, рік В
Ісус запрошує нас здійснити подорож з Єрусалима в Єрихон. На перший погляд це дуже популярний напрямок, однак в Євангелії від Луки — це зовсім не розвага для туристів, тільки певний духовний шлях.
Єрусалим — місто миру, оселя Бога, де у «тіні Його крил» перебувають заповіді завіту. У Псалмах заповіді часто названі Господніми дорогами, якими слід ходити. Єрусалим розташований вгорі, тому до Божого міста завжди підіймалися, звершуючи паломництва.
Однак незнайомий нам чоловік зовсім не підіймався до Єрусалима, тільки навпаки спускався до Єрихону, на північний край мертвого моря. Він обрав свої власні дороги, далекі від стежок праведності. Ця дорога – це образ духовного падіння.
Єрихон був першою перешкодою для Ізрáїлю, коли Божий народ входив до обіцяної землі. Місто було прокляте й призначене на знищення. Та попри всі заборони й прокляття, місто процвітало й притягувало тих, хто хотів коштовного відпочинку серед вишуканих розваг. Цілком можливо, що саме це місто, як певний образ земної розкоші,показав диявол Ісусу Христу під час спокушення в пустелі: Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” (Мт 4, 8-9). Височенна гора — символ гордості диявола, що одночасно показує як духовно «низько» був розташований Єрихон. Здається так близько до Єрусалима (лише на відстані двадцяти семи кілометрів), та одночасно так далеко (на кілометр нижче від Святого міста).
Походження назви Єрихон ханаанське, що означає «місяць». Місять вночі більшість свого часу ховається від сонця у тіні землі й таким чином символізує змінність, непостійність, а отже невірність. Тому сходити до Єрихону означає втрачати світло серед земних принад, стаючи невірним.
Дорога з Єрусалима до Єрихону була дуже небезпечна. На ній завжди чигали розбійники, влаштовуючи засідки на безпечних шукачів земних розваг. Чоловік, який спускався до Єрихону йшов ОДИН. Це було явне безглуздя, подиктоване рафінованим ексклюзивним егоїзмом. Однак, незважаючи на всі спроби віддалитися від світла Єрусалима, той безіменний чоловік не зник з поля зору Доброго Пастиря, який знавкожний його крок і розповів історію тієї грішної самотності:Навіть коли б я ходив долиною темряви, […] ти зо мною(Пс 23, 4).Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в Шеолі— ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя! Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене, то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло! (Пс 139, 7-12).
Пограбованого, напівмертвого чоловіка здалека оминув священик. Мабуть він не хотів стати нечистим при контакті з трупом (Чис 19, 11). В такому випадку він не міг би сім днів звершувати чергу свого служіння при храмі, задля якого піднімався до Єрусалима. Бідолаху залишив також левіт, який спочатку прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. Він хотів допомогти, але ризик був надто великий, щоб затриматись. Розбійники підступно влаштовували пастки на подорожніх, використовуючи їх співчуття й простодушність.
Певним чином слухачі Ісуса виправдовували і розуміли поведінку священика й левіта. Однак в образі самарянина вони очікували побачити наступного злочинця, адже між євреями і самарянами панувала відверта ворожнеча. Наскільки великим було їх здивування, коли безіменний самарянин, порушуючи всі канони того часу, виявився ближнім до людини, яка з власної провини потрапила в халепу! На тій дорозі Самарянин ризикував подвійно: він міг постраждатияк від розбійників, так і від правовірних євреїв!
У цій притчі Ісус розповів також про свій шлях хресного приниження і сходження у прірву гріха. Саме Його євреї зневажливо називали самарянином: Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» (Йн 8, 48).
Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов на нього й, побачивши його, змилосердився. Знаємо, що від дев’ятого розділу Євангелія від Луки Ісус був в дорозі до Єрусалима, де мав прийняти остаточне приниження, муку й смерть, щоб стати ближнім кожного грішника, перев’язати наші рани своїм милосердям, привести нас до господи, щоб особисто доглядати.
Непритомний напівживий чоловік, прийшовши до пам’яті, вже не застав свого доброчинця, що врятував його від самотньої смерті. Однак милосердний самарянин обіцяв повернутися, а до свого повернення залишив нам важливе завдання: Іди і ти роби так само… Чини милосердя кожному, хто поруч.
фінансово.
Щиро дякуємо!
