Роздуми над Першим читанням на середу XIV Звичайного тижня, рік І
Тими днями, як зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до всіх єгиптян: «Ідіть до Йосифа та й робіть те, що він вам скаже!»
А голод був по всій Єгипетській землі. Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю. І кинулися зі всіх земель люди до Єгипту, аби купувати збіжжя у Йосифа, бо голод лютував по всій землі.
Між іншими, які приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голод був в Ханаан-краю. Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли також Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. І посадив їх усіх на три дні в темницю.
На третій день, вивівши їх з в’язниці, каже до них Йосиф: «От що зробіть, – і залишитеся живими, бо ж я боюся Бога. Якщо ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в’язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували. Та приведіть до мене вашого найменшого брата; якщо справдяться ваші слова, тоді ви не помрете». Вони так і зробили.
Але заговорили вони один до одного: «Насправді провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя».
А Рувим відповів їм: «Чи ж я вам не говорив: “Не грішіть, кажу, проти дитини!” Та ви не послухали. Ось тому й вимагається від нас звіту за його кров».
Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо промовляв до них через перекладача. А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув’язнити.
Бут 41,55-57; 42,5-7а.17-24а
Читання різко переносять нас до завершення історії Йосифа, проданого братами в рабство за його дивні сни. Тепер, по багатьох роках, вони зустрічаються знову. Йосиф починає жорстку гру, що має на меті з’ясувати, чи його брати стали іншими, чи змінилися з того часу.
А брати загубилися в минулому. Непрощений гріх міцно тримає їх в’язнями. Провина не була розв’язана, і вона закриває перед ними майбутнє. Та й сам образ Бога від цього викривляється. Вони мусять стати в істині перед своїм минулим. І зустрітися з пробаченням — Божим і людським. Лише тоді зможуть далі жити.
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
