«Я не раджу завершувати пророцтва зворотом: “Так говорить Господь”», — каже Джеф Еґґерс. Як слухати Бога, щоб почути конкретне слово? І як сьогодні розуміти дар пророцтва?
Джеф Еґґерс має вже понад 40 років досвіду харизматичного служіння — як пастор Everyday Church і як лідер своєї церковної спільноти. Десять років він служив як «місіонер заступницької молитви» у Міжнародному домі молитви в Канзас-Сіті, штат Міссурі, США. У цей час (2004-2014) він також служив у союзі Пророчого лідерства, де його поставили очільником груп, які служать пророцтвами та зціленнями. Викладав у Біблійній школі IHOPU (того ж Міжнародного дому молитви). У своїй книжці «Пророчі, як Ісус» описує дар пророцтва з перспективи дружби з Ісусом та слуги Тіла Христового. Нині його служіння — директор Дому молитви в Арройо Ґранде, Каліфорнія.
Нещодавно Джефф побував на екуменічній харизматичній конференції «Strefa Zero», відомому в Польщі молитовному заході, який має п’ятдесятницьке коріння і об’єднує всіх охрещених у русі прослави.
— Ти, певно, ставиш Богові чимало запитань. Причому конкретних. Чи в цьому полягає ключ до того, щоби краще чути голос Бога?
— Конкретні запитання, загалом беручи, дають конкретні відповіді. Деякі люди нічого не чують від Бога, бо запитують так узагальнено, що навіть і не помітили б відповіді, якби вона до них прийшла.
— Ну, так. Ми кажемо: «Говори зі мною, Господи!»
— Бог міг би відповісти: «Дитино, яку з сотень мільярдів інформацій, які невпинно переді Мною, Я маю тобі уділити?» У мене п’ятеро дітей, і коли вони хочуть мене про щось попросити, то не кажуть: «Тату, я маю на думці невиразну потребу для невизначеного заняття». Вони радше кажуть: «Тату, можеш підвезти мого товариша до дому?»
— Чимало християн не чують голосу Бога. Ми не вміємо слухати?
— У Біблії написано, що Бог створив «вухо, яке чує», та «око, яке бачить» (Прип 20,12). Ми були створені як істоти духовні, які повинні чути Його голос. Поглянь на Ісуса. Він сказав, що робить щось, бо бачив, що це робить Отець, і каже щось, бо чув це від Отця. Ісус сказав, що Його вівці розпізнаватимуть Його голос.
— Світ робить, що може, аби лиш його заглушити.
— Це правда, але коли ми втихомиримося, навчимося спостерігати й слухати, тоді Його почуємо. Бог прагне, щоб ми не тільки вчилися Його слухати, але щоб також заохочували інших через ділення словами, які до них скеровує Ісус. Щоб ми ділилися Ісусом і Його думками з тими, хто не вірить.
Коли, служачи пророчим словом, ділишся з кимось секретами його серця, тоді Бог, про якого думають, що Він далекий або взагалі не існує, стає у самому центрі їхнього життя. І раптом виявляється, що Ісус починає йому пасувати!
— Як це виглядає?
— Кілька років тому я служив у Польщі. Прилетів зі Штатів і був насправді змучений. Обік мене в поїзді сиділа жінка. Раптом я почув, що Бог хоче щось їй сказати. Це було як делікатний шепіт, який я почув у серці. Я розгорнув зошит і почав розмовляти з Богом про неї.
Я запитував Господа: «Якби Ти тут сидів обік неї, що би хотів їй сказати? Якою є мрія її життя? В чому вона вправна?» Господь відповів за допомогою образів та слів. Я робив нотатки і списав три сторінки! Представився їй як віруючий, якому трапляється отримувати від Ісуса слова щодо інших людей, і сказав, що Він дав мені також кілька слів для неї.
Я спитався, чи вона б хотіла їх дізнатися. Жінка бачила, як я робив нотатки, тому одразу ж запитала: «Чи це все — про мене?» Потім я кілька хвилин розповідав їй, що вона справді подобається Богу і Він має їй багато чого сказати. Я ділився серцем та мріями Бога щодо неї. Вдало порушив кілька важливих сфер її життя.
— Вона, певно, була шокована!
— В її очах були сльози, і перш ніж ми розійшлися, вона сказала: «Я завжди думала, що Бог є десь далеко і так насправді Його не цікавлю ані я, ані подробиці мого життя. Я не знала, що я для Нього така важлива і що Він так близько». Хоч вона тоді не прийняла Ісуса як свого Господа, то на 10-пунктовій шкалі євангелізації ця зустріч безсумнівно пересунула її на кілька пунктів, відкриваючи її серце на Євангеліє. І все тому, що я поставив Богові кілька запитань щодо неї!
— Легко відчути слово Бога і сказати: «Але, зрештою, це мої власні думки».
— Коли пророкуєш, то завжди борешся з цим питанням. Допомагає практика. Поступово вчишся вміння слухати. Я б волів ризикнути і почати пророкувати, ніж мовчати й дозволити, щоб не сповнилося те, що Бог хотів вчинити. Спершу ти маєш відважитися. А потім попросити про зворотну інформацію. «Чи те, що я сказав, має сенс?» Якщо почуєш: «Так, це мене стосується», — маєш більшу певність, щоби зробити так наступного разу. Однак і надалі вчишся.
Я не раджу завершувати пророцтва словами «так говорить Господь». Цей зворот означає, що всі слова походять від Бога. Краще сказати: «На мою думку, Господь хоче тобі оце сказати». Тоді залишаєш цій людині свободу. Бог у своїй мудрості кличе нас до того, щоб ми пророкували, на повчання, попередження, розраду (див. 1Кор 14, 3-5). Якщо ми хочемо когось благословити, то навіть коли неправильно щось розпізнаємо, то все одно заохотимо.
— Відповідальність лежить по стороні людини, яка приймає пророче слово.
— Святий Павло каже, що не можна гордувати пророцтвом, але треба його досліджувати і зберігати те, що добре. Не кожна думка, яка нам спадає до голови, походить від Бога. Не кожне пророче слово походить від Нього. Я тільки людина і можу помилятися. Я повинен спостерігати за собою в ситуаціях, пов’язаних зі служінням. Якщо я змучений, помилитися легше. Я хочу й мушу бути відповідальним перед іншими за те, що пророкую. Істинне пророче слово має бути згідне зі Святим Письмом. Якщо слово закликає тебе робити щось, що не згідне зі Святим Письмом або доктриною, воно має бути відкинуте.
Справжнє пророче слово підтримує своїм свідченням твій дух. Воно може стосуватися чогось або закликати до чогось, чого ми ще навіть не знаємо, але щось у нашому нутрі каже «так». Ми також повинні розрізнити, які слова призначені на тепер, а які — на пізніше.
— А що зі словом, яке, здається, стосується далекого, невизначеного майбуття?
— Ми його записуємо, молимося над ним і довіряємо Господу, що Він його виконає по-своєму і свого часу. Колись до мене підійшла у кав’ярні жінка і сказала, що я пророкував над нею три роки тому. Те, що вона почула, не мало для неї сенсу. Я їй сказав, що бачу її як арбітра, якого Бог використовує, щоб принести зцілення і примирення між тими, хто служить. Вона була здивована. Світська людина, без авторитету у спільноті. Через три роки її спільнота організувала конференцію, під час якої постало питання примирення посварених лідерів, і саме її попросили, щоб вона попровадила цю частину і допомогла їм примиритися. Бог виконав слово, сказане три роки тому.
Він такий добрий, Він наперед готує нас до ситуацій у нашому житті, як тяжких, так і легких. А щодо мене, то добре, що я, пророкуючи, не намагався пояснити їй, як саме сповниться це слово. Треба пам’ятати, що ми — тільки посланці. То Бог виконує слово.
— Ти кажеш, що пророкування супроводжується як простотою, так і таємницею.
— Пророкування це наслідок простого спілкування між членами сім’ї. Бог каже одній дитині, щоб вона пішла і поблагословила іншу, промовляючи конкретні слова заохоти. Дитина отримує просте послання від свого Тата. Бачить у ньому тільки вершечок айсберга. Ділиться тим словом, — але для людини, яка його отримує, це може бути слово життя, оскільки дає їй надію. Це слово каже їй, що її Тато все чує і бачить, уважно слухає її молитву і що Він — дуже близько.
Переклад CREDO за: Вероніка Помєрна, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
